Previous Entry Share Next Entry
Як захоплюють Арго
zahist_argo
З моменту отримання Україною незалежності, рейдерство обминало Буковину стороною. Проте так не могло продовжуватися нескінченно. Першою ластівкою рейдерства в Чернівецькій області стала спроба захоплення заводу "Арго", яку здійснює відомий дніпропетровський "ліквідатор" Петро Шистопал і колишній власник банку "Українська Фінансова Група" Валерій Бабіч. Пропонуємо до вашої уваги повну довідку по конфлікту.

ТОВ «ВКТ «Арго» - лідер з виробництва жерстяної тари для продуктів харчування (жерстяної кришки «Господарочка») і один з найбільш крупних платників податків в Чернівецькій області (с. Шилівці – 46%, с. Бочківці – 58%, м. Хотин – 45% загального бюджету) було засновано ще в кінці 80-х років минулого сторіччя.

Віктор Васильович Гончар, який займався підприємницькою діяльністю з 1988 року, відкрив в с. Бочківці Хотинського району цех, що розташовувався в приміщенні колишньої газонаповнювальної станції і складався з двох пресів і верстата по намотуванню сітки-рабиці. Вже в грудні 1992 року він разом з братом Анатолієм Васильовичем Гончаром і Пилипом Івановичем Пержаром склали засновницький договір про створення МПП «Арго», яке в 1993 році було реорганізовано в ТОВ «Виробничо-комерційне товариство «Арго».
У 2000 році підприємство почало виробляти поліетиленові пакети, а в 2001 році – вікельне кільце – гумовий ущільнювач для металевої кришки СКО. З 2003 року на сучасному європейському обладнанні (Litelli, LTG Mailander, Cevolani, Soudronic) налагоджено виробництво зварної жерстяної тари. Сьогодні підприємство експортує свою продукцію – жерстяні банки в 24 країни світу. Серед замовників продукції «Арго» знаходяться такі відомі ТМ як «Верес», «Чумак», «Агроспецпроєкт», «Бондюэль-Кубань» (РФ), «АЧ» (РФ) та ін. На підприємстві працює більше тисячі жителів Чернівецької області. Власниками статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго» є його генеральний директор А.В. Гончар і його брат В.В. Гончар – депутат Чернівецької облради, голова Хотинської РДА (з 2007 року). Разом вони володіють контрольними частками статутного фонду – 66,66%. Третина, що залишилася, належить Пилипу Івановичу Пержару, який є виконавчим директором підприємства.
З 2001 року підприємство є клієнтом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - «Укрексімбанк»). З 2003 року «Арго» спільно з «Укрексімбанком» починає першу інвестиційну програму, в рамках якої укладає ряд кредитних договорів на фінансування придбання нового обладнання і для поповнення оборотних коштів. До 23 серпня 2009 року загальна сума кредиту наближається до нині існуючої (близько $90 млн.) і стосунки між «Укрексімбанком» і «Арго» формалізуються шляхом укладання генерального договору, договору іпотеки №7107257 цілісного майнового комплексу, а також низки інших двосторонніх документів. Таким чином, до цього часу були сформовані основні зобов'язання компанії. Згодом, в процесі господарської діяльності, укладалися лише доповнення до кредитних договорів і договору іпотеки.
З кінця 2006 року з метою залучення додаткових оборотних коштів «Арго», через 3 ПП і 1 юридичну особу, починає співпрацю з ТОВ КБ «Українська Фінансова Група» (далі – «УФГ»). «Арго» як підприємство виступало поручителем по зобов'язаннях боржників, окрім цього повернення зобов'язань було гарантоване засновниками «Арго» особисто. На початок 2008 року максимальна сума заборгованості перед «УФГ» не перевищувала 70 млн. грн.

Кінець літа – почало осені 2008 року
До 2008 року «Арго» стало лідером по виробництву жерстяної банки – упаковки для консервів і сипучих продуктів в Україні. Потужності виробництва перевищили 550 млн. шт. жерстяної тари в рік. Саме цим завод і привернув увагу рейдерів, які скористалися тим, що підприємство, унаслідок економічної кризи, переживало важкі часи і його менеджмент був вразливий. Через катастрофічне подорожчання жерсті на 47% на початку року і девальвації гривни восени 2008 року, ТОВ «ВКТ «Арго» опинилося в край складній фінансовій ситуації. Собівартість продукції піднялася вище за ціну реалізації, а процентне навантаження по кредитах в банку виросло на 75%.
31 жовтня 2008 року, власники ТОВ «ВКТ «Арго» вимушені укласти з «Укрексімбанком» додатковий договір про передачу своїх корпоративних прав у розмірі 100% в заставу банку. Такі дії були зумовлені необхідністю збільшити заставну масу в зв'язку різким збільшенням кредиту компанії, вираженого в гривні. Договір був нотаріально завірений.
Розуміючи в якому положенні знаходиться підприємство, «УФГ» в особі його власника Валерія Бабіча став вимагати від власників заводу повернення кредиту у розмірі 70 млн. грн., який був отриманий в цій фінансовій установі трьома ПП і одною юридичною особою (Мирон Надія Іванівна, договір факторингу №135 – Ф від 7 квітня 2008 року, Шляхта Станіслав Григорович, договір факторингу № 131 – Ф від 27 лютого 2008 року, Веренчук Іван Андрійович, договір факторингу № 132 – Ф від 28 лютого 2008 року, Ріжак Михайло Васильович, договори факторингу № 145 – Ф від 28 серпня 2008 року і № 105 – Ф 24 вересня 2007 року) і був гарантований поручительством «Арго». На початку вересня 2008 року «Арго» погасив частину кредиту у розмірі 15 млн. грн. Слід врахувати, що користування кредитними коштами «УФГ» досить дорого коштувало «Арго» – під 38% річних. Але підприємство було вимушене йти на умови «УФГ», оскільки «Укрексімбанк» не міг надати додаткового фінансування в період початку різкого подорожчання сировини.

Валерій Георгійович Бабіч здійснював махінації з коштами Національного Банку, направленими на рефінансування його «УФГ». Аби приховати наслідки махінацій і захистити себе від зайвих питань про те, наскільки цільовим було використання коштів, він вирішив провести швидку ліквідацію банку. Проблема була лише із заводом «Арго» – виплата по борговим зобов'язанням і була тим постійним фінансовим надходженням, через яке ліквідація могла розтягнутися на невизначений термін. Отримання контролю над цим активом дозволило б йому не лише прискорити процес повернення грошей і, отже, процесу ліквідації «УФГ», а і надалі мати законне право на те, аби перепродати підприємство або пустити його на металобрухт. В період 2007-2009 років Валерій Бабіч проводив ризикові операції (беззалоговое кредитування, операції факторингу) під дуже високий відсоток, а також здійснював фінансування будівництва об'єктів нерухомості в США. Фінансове становище «УФГ» істотно погіршилося з настанням іпотечної кризи в США.

Листопад 2008 року. Не дивлячись на те, що загальна кредитна сума була зменшена «Арго» на 15 млн. грн., Бабічу цього було недостатньо. І він продовжував в ультимативній формі вимагати негайного повернення коштів, загрожуючи втрутитися в кредитні взаємини «Арго» з «Укрексімбанком» Усвідомлюючи, що в разі одночасного виведення з обороту 55 млн. грн. ймовірно відбудеться зупинка підприємства і його банкрутство, в ході переговорів брати Гончари укладають з В.Г. Бабічем в усній формі «джентельменську угоду». Бабіч погоджується зняти свої вимоги про негайне повернення кредитних засобів впродовж 3 років за умови їх обслуговування, зажадавши при цьому «залізних» гарантій повернення цієї суми. Цією гарантією на вимогу Бабіча стало підписання Гончаром В.В. і Гончаром А.В. договорів купівлі-продажу їх часток у статутному фонді «Арго», що не повинно було спричинити жодних правових наслідків. Свідоцтвом на користь удаваного характеру операції є те, що вартість кожної частки – 101 млн. грн. була узята з балансу, також не було проведено нотаріального завірення і була відсутня згода дружин на цю операцію. Суть договорів: дати пану Бабічу гарантії повернення кредиту (підприємство розраховувало в самому найближчому майбутньому покращити свої фінансові показники). Враховуючи те, що з 31 жовтня 2008 року частки Гончарів знаходяться в заставі «Укрексімбанку», Валерій Бабіч датував вищезгадані договори 17 жовтня 2008 р. Всі сторони прекрасно розуміли, що підписання цих документів є гарантією повернення засобів «УФГ» і не має будь - яких правових наслідків.

Впродовж грудня 2008 – травня 2009 року ТОВ «ВКТ «Арго» виконувало свої боргові зобов'язання перед «УФГ». Середньомісячний платіж – 1,8 млн. грн. Всупереч досягнутим домовленостям, в кінці квітня Валерій Бабіч став вимагати дострокового погашення частини боргу у розмірі 15 млн. грн., мотивуючи це необхідністю погашення депозиту на користь Львівської міськради, який спливав в кінці червня 2009 року. В цей же час «УФГ» отримує рефінансування НБУ.

27 травня 2009 року, не дивлячись на виконання всіх домовленостей і справне погашення боргу перед «УФГ», сталося перше силове захоплення ТОВ «ВКТ «Арго». Скориставшись тим, що генеральний директор підприємства Анатолій Гончар на той момент знаходився у відрядженні, група з 200 бойовиків захопила завод. Забезпечувало силовий вхід приватне охоронне підприємство, яке було «збірною солянкою» з декількох міст України. Так звана «нова адміністрація» «Арго» пред'явила витяг з Єдиного державного реєстру, в якому Бабіч був повноправним власником 2/3 підприємства, а такий собі Олександр Георгійович Калєнцов – генеральним директором. Як виявилось, Валерій Бабіч, використовуючи нелегітимні документи від 17 листопада 2008 року, примудрився зареєструвати новий Статут підприємства і призначити гендиректора. Слід врахувати, що Гончара В.В. позбавляв корпоративних прав його ж власний підлеглий - держреєстратор. Таким чином, Валерій Бабіч сформував початкові правові підстави претендувати на корпоративні права братів Гончарів.

27 - 29 травня 2009 року знаходячись у відрядженні в Києві, Анатолій Гончар усвідомлює неможливість швидкого розблокування ситуації правовим шляхом, оскільки документи, що пред'являються Бабічем, мають видимість легітимних, а їх опротестовування в судовому порядку може зайняти декілька місяців. Саме цей період є піковим в поставках продукції підприємства клієнтам в РФ і Україні. Враховуючи значну роль «Арго» на цих ринках, а також неможливість миттєвої зміни постачальника продукції, створилася реальна загроза загибелі всього урожаю українського зеленого горошку, а також 40% урожаю в РФ, що спричинило б багатомільйонні збитки і позови до «Арго», втрату ділової репутації і як наслідок – банкрутство компанії. Анатолій Гончар негайно вступає в переговори з Валерієм Бабічем з єдиним проханням – розблоковувати роботу підприємства, оскільки в іншому випадку переможців не буде. В ході переговорів В. Бабіч вимагає підписання пакету документів, які максимально легітимізують його як власника компанії. В свою чергу він розблоковує завод і призначає Анатолія Гончара генеральним директором.

У результаті 29 травня 2009 року П. І. Пержар, А.В. Гончар і В.В. Гончар (з відома їх дружин) підписують ряд нотаріально завірених документів, якими посилюють позиції Бабіча як власника 2/3 корпоративних прав «Арго». Новоспечений власник Валерій Бабіч, спільно з Пилипом Пержаром, підписують протокол зборів засновників «Арго», в якому Анатолій Гончар призначається Генеральним директором, а також підписується новий Статут. Одночасно бойовики виводяться з території заводу. Найбільш важливим документом, підписаним 29 травня 2009 року, є нотаріально завірений договір, укладений між Валерієм Бабічем і Гончарами, в якому В. Бабіч зобов'язався безоплатно повернути частки статутного капіталу «Арго» в разі закриття боргу «Арго» перед «УФГ» в сумі 55 млн. грн. Цей документ однозначно підтверджує фіктивність договорів купівлі-продажу, датованих 17 жовтня 2008 року. З ситуації, що склалася, видно, що Валерій Бабіч використовував своє службове положення в спробі отримати корпоративні права «Арго» як фізична особа.

29 травня – 2 червня 2009 року – Анатолій Гончар нормалізує роботу підприємства.

2 червня 2009 року Валерієм Бабічем і Пилипом Пержаром, власниками 100% статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго», створюється і реєструється новий статут підприємства.

Червень 2009 – Валерій Бабіч, вже в новій іпостасі, продовжує чинити тиск на братів, аби вони негайно збільшили платежі на користь «УФГ». Якщо ж цього не станеться, то він погрожує знову змінити генерального директора і в черговий раз поставити під загрозу нормальну роботу підприємства. Розуміючи, що вирішити питання з грошовими надходженнями від заводу потрібно якнайшвидше і будь-яким способом, оскільки ліквідація «УФГ» без цього не відбудеться, він вступає в переговори з «Укрексімбанком», пропонуючи тим сплатити борг в 55 млн. грн. в обмін на частки в статутному фонді ТОВ «ВКТ «Арго», що і знаходяться в його власності. Тим самим, пан Бабіч представляє братів Гончарів як шахраїв, що вирішили продати свої частки і йому і фінустанові одночасно.

Початок червня 2009 року – прогнозованою реакцією з боку «Укрексімбанку» стало подання заяви проти А.В. і В.В. Гончарів в прокуратуру Чернівецької області України з вимогою розібратися, що насправді відбувається із закладеними в банк корпоративними правами ТОВ «ВКТ «Арго». Після проведеного розслідування прокуратура виносить постанову про відсутність складу злочину в діях Анатолія і Віктора Гончаров.

В кінці червня 2009 року Анатолій Гончар розуміє, що відбувається не що інше, як спроба Валерія Бабіча вивести максимум грошових коштів з підприємства, не розраховуючи на його подальше існування. І вирішує боротися з шахраєм в правовому полі. Зокрема, він ініціює ряд судових позовів, з метою довести, що Бабіч не є законним власником 2/3 часток в «Арго». У судовому порядку брати вирішують довести, що договори, датовані 17 жовтня 2008 року є удаваними, дії держреєстратора, який спирався на ці документи при перереєстрації права власності на долі Гончарів, – незаконні, а також унеможливити вплив Бабіча на діяльність підприємства в період судових розглядів.

23 червня 2009 року до Господарського суду Чернівецької області надходить позов від А.В і В.В. Гончарів проти В. Бабіча, на предмет визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго» від 17 жовтня 2008 року. Виноситься ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 2/3 часток, які є предметом спору.

Цього ж дня, з метою усунути Гончара А.В. від контролю над фінансовими потоками і перенаправити їх на свою користь, Валерій Бабіч, без скликання зборів участників, підписує протокол зборів, яким вводить посаду Голови товариства, надає їй виняткової компетенцію і призначає на цю посаду свого брата. Ці дії оскаржуються Гончарами в Госпсуді Чернівецької області. В результаті, 26 червня за ухвалою суду дія цього протоколу припинена.

27 червня 2009 року брати Гончари подають позов до Чернівецького окружного адміністративного суду з вимогою визнати неправомірними дії реєстратора, що зареєструвала статут, де Валерій Бабіч вказаний як власник 66,66% статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго».

30 червня 2009 року Окружний адміністративний суд Чернівецької області виніс ухвалу про забезпечення позову, якою заборонив державному реєстратору вносити зміни до держреєстру відносно «Арго».

30 липня 2009 року Чернівецьким окружним адміністративним судом було винесено постанову у справі про визнання неправомірними дій держреєстратора і з вимогою внести відповідні зміни до держреєстру.

Всі ухвали про забезпечення позовів були оскаржені Бабічем у вищестоящих інстанціях.

5 вересня 2009 року в «УФГ» приходить тимчасовий адміністратор в особі Фатєєвої Вікторії Леонідівни. Валерій Бабіч намагається поновити переговори з «Укрексімбанком» про виплату останніми боргу в 55 млн. грн. в обмін на корпоративні права в ТОВ «ВКТ «Арго». Після появи тимчасового адміністратора позиція Валерія Бабіча змінюється – йому вже байдуже, що станеться з боргом «Арго» перед «УФГ» і він починає пропонувати всім зацікавленим викупити корпоративні права «Арго», що належать йому на незаконних підставах, не пов'язуючи їх з боргами підприємства перед «УФГ». Додатковим приводом для шантажу були спроби «Арго» і «Укрексімбанку» залучити стратегічного інвестора, чому опирався Бабіч, вимагаючи виплатити особисто йому суму в 25 млн. грн. за корпоративні права.

10 жовтня 2009 року сторона Гончарів ініціює судовий процес про визнання договору від 17 жовтня 2008 року удаваним. Позов надходить від дружини Анатолія Гончара Світлани Іванівни Гончар. Мета позову – в судовому порядку дослідити обставини укладання договорів купівлі-продажу часток, обставини отримання (вірніше – не отримання) оплати по цих договорах, встановлення судом істини в цьому відношенні. 12 жовтня 2009 року Хотинський районний суд в особі судді Мартинюк А.О. приймає ухвалу про забезпечення позову, якою обмежує можливості Бабіча впливати на роботу підприємства.

29 жовтня 2009 року Львівський апеляційний господарський суд залишає в силі оскаржену Бабічем ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 червня 2009 року, якою був накладений арешт на частки в статутному фонді ТОВ «ВКТ «Арго», які були предметом судового спору.

В цей же час генеральний директор «Арго» Анатолій Гончар вступає в перемовини з тимчасовим адміністратором «УФГ» Фатєєвою В.Л. з метою домогтися реструктуризації боргу. До кінця жовтня всі зацікавлені сторони виходять з переговорів з Валерієм Бабічем, оскільки його діяльність і інтереси пішли врозріз з інтересами реального кредитора – «УФГ».

У листопаді 2009 року усвідомлюючи, що його позиції ослаблені, Валерій Бабіч звертається за допомогою до організованого злочинного угрупування, в яке входить Петро Шистопал - засновник ТОВ «Національний букмекерський клуб», більше відомий як рейдер–виконавець, що встиг попрацювати на замовлення багатьох бізнес-груп. ОЗГ розробляє план захоплення підприємства і підключає свої корупційні зв'язки в держструктурах, у тому числі в прокуратурі, МВС і судах. На суди чиниться тиск. Шахраям вдається організувати участь прокуратури у всіх судових процесах де-юре на стороні державного реєстратора, а де-факто – на стороні Бабіча.

Листопад - грудень 2009 року. В рамках першого сценарію рейдерської атаки основним завданням було скасування всіх судових рішень і ухвал, які накладають арешт на оспорюванні частки, а також зняття обмежень на дії держреєстратора. Це було необхідно для підписання Валерієм Бабічем нового протоколу зборів засновників і призначення нового керівника підприємства. Основним інструментом цього сценарію є діяльність прокуратури, а також масований тиск на суди.

Другий (запасний) сценарій передбачав створення пакету документів, який був використаний при спробі рейдерського захоплення підприємства 22 січня 2010 року.

Для цього заднім числом - 28 травня 2009 року виготовляється фальшивий Протокол зборів учасників, згідно з яким створюється і затверджується посада виконавчого директора з надзвичайно широкими повноваженнями. Цим же числом було виготовлено доручення на їм'я Петра Шистопала, що уповноважувала його на цій посаді. Також були видані доручення на інших осіб, які беруть участь в рейдерській атаці на підприємство (їх прізвища ми повідомимо пізніше). Документ був підписаний Олександром Калєнцовим, прізвище якого було у витязі з реєстру і скріплена підробною печаткою ТОВ «ВКТ «Арго». Згідно цього документа, повноваження Петра Шистопала поширюються на представництво інтересів ТОВ «ВКТ «Арго» в судах і дають йому всі без виключення права, які законодавством гарантовані позивачеві, відповідачеві, іншим учасникам судового процесу, стягувачу, боржникові і будь-якому іншому учаснику виконавчого провадження. Дата 28 травня вибрана шахраями не випадково – вони намагалися нівелювати все ті рішення, які приймалися на справжніх Зборах учасників ТОВ 29 травня 2009 року, на яких ні пана Шистопала, ні його посад затверджено не було. Іншим заднім числом - 5 липня 2009 року шахраї укладають договір купівлі-продажу 66,66% часток статутного фонду ТОВ ВКТ «Арго» між Валерієм Бабічем і Олександром Леонідовичем Бакаєвим. Далі фальшивим протоколом загальних зборів учасників ТОВ ВКТ «Арго» від 5 липня 2009 року були погоджені зміни у складі учасників підприємства у зв'язку з передачею часток статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго» Александру Бакаєву і затверджений новий статут підприємства. При цьому, через існування ухвали господарського суду Чернівецької обл. яка накладала арешт на частку Валерію Бабіча, в Єдиний реєстр юридичних осіб Олександр Бакаєв, як засновник ТОВ ВКТ «Арго», внесений не був. У реєстрі обтяжень арешт був зареєстрований 6 липня 2009 року. Ще одним заднім числом, цього разу 5 жовтня 2009 року, проводяться збори учасників, серед яких присутні Валерій Бабіч і Олександр Бакаєв. На ньому вони приймають рішення ввести посаду голови ТОВ «ВКТ «Арго». Нею стає Носова В.І. (Ця посада відсутня в справжніх засновницьких документах підприємства).

9 грудня 2009 року, в ході засідання Хотинського районного суду, прокурор Хотинського району Чернівецької області виступає на боці держреєстратора і під його тиском суддя А.О. Мартинюк відміняє свою ж ухвалу про забезпечення позову, якою учасникам ТОВ «ВКТ «Арго» забороняється враховувати голос Валерія Бабіча при голосуваннях. Одним з проявів прокурорського тиску на суддю А.О. Мартинюк стало подання у Вищу Раду Юстиції з вимогою усунути суддю з посади.

14 грудня 2009 року «Арго» в особі генерального директора Анатолія Гончара і КБ «УФГ» в особі радника тимчасового адміністратора Вікторії Фатєєвой - Рябова Олега Анатолійовича підписують договір про реструктуризацію боргу в 55 млн. грн. Цим договором всі борги 3 ПП і 1 юрособи «Арго» бере на себе, тобто з опосередкованого боржника ТОВ стає фактичним (до підписання цього договору борг перед «УФГ» виплачували його безпосередні боржники, а після підписання борги перед «УФГ» починає погашати безпосередньо «Арго»).

В кінці грудня 2009 року Генеральна прокуратура порушує проти судді Мартинюк А.О. кримінальну справу. Ініціюються службові розслідування відносно суддів по лінії адміністративного суду, які виносили ухвали на користь справжніх власників «Арго».
В цей же час за дорученням Генеральної прокуратури України прокуратура Чернівецької області скасовує власну відмовну постанову за старою червневою заявою «Укрексімбанку» і вимагає її надати на перевірку до Києва.
З метою скасування рішення Львівського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2009 року (арешт оспорюваних часток) Генеральна прокуратура від свого імені подає касаційний позов до Вищого господарського суду України.

Законні власники ТОВ «ВКТ «Арго» написали в Генеральну прокуратуру 3 листи, в яких вимагають захистити інтереси не реєстратора, а державного банку (мається на увазі «Укрексімбанк»).

16 грудня 2009 року був поданий позов кіпрської компанії «Капіталфолс Лімітед», відповідачем по якому виступив пан Бакаєв. Згідно позовній заяві, пан Бакаєв заборгував цій фірмі по векселю серії АА № 1242572 200 млн. грн. Посилаючись на ст. 149 Цивільного Кодексу України і ст. 57 Закону «Про господарські товариства» представники «Капіталфолс» в позові вимагають стягнути з пана Бакаєва ці гроші. А оскільки грошей у нього немає, то в якості погашення боргу, замість 200 млн. грн., кіпріоти згодні прийняти частки статутного фонду «Арго», що «належать» Бакаєву.

22 грудня 2009 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська в особі судді О. В. Ходасевіч винесено ухвалу про забезпечення позову від 16 грудня 2009 року шляхом накладення арешту на єдиний майновий комплекс «Арго».

29 грудня 2009 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська затверджена мирова угода від 28 грудня 2009 року, укладена між «Капіталфолс Лімітед», Олександром Бакаєвим, Валерієм Бабічем і ТОВ «ВКТ «Арго», а провадження у справі було закрите. Від імені ТОВ «ВКТ «Арго» угоду підписував Петро Шистопал, який діяв на підставі доручення від 28 травня 2009 року, завіреного підробленою печаткою. Враховуючи те, що в Єдиному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Олександр Бакаєв не був зареєстрований як засновник ТОВ «ВКТ «Арго», на допомогу прийшов Валерій Бабіч, який в цьому реєстрі позначений як власник 66,66% статутного фонду. При цьому він стверджує, що дійсно продав свої долі панові Бакаєву, але абсолютно «забув», що вони знаходяться під арештом.

5 січня 2010 року Національний Банк України ліквідовує «УФГ». Але ТОВ «ВКТ «Арго» продовжує виплачувати туди кошти. Тому процес ліквідації не може бути завершений швидко, що суперечить інтересам Валерія Бабіча. Лише тепер «Арго», згідно затвердженому 14 грудня графіку, виплачує гроші безпосередньо банку, минаючи інтереси пана Бабіча.

8 січня 2010 року Носова В.І. приймає рішення про те, що Анатолій Гончар погано виконує свою роботу і призначає перевірку. До появи результатів перевірки його необхідно усунути від виконання обов'язків на невизначений термін, а замість нього його обов'язки виконуватиме виконавчий директор Петро Шистопал.

18 січня 2010 року від «Капіталфолс Лімітед» в підрозділ з примусового виконання рішень ВДВС ДУЮ в Дніпропетровській обл. надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про задоволення позову шляхом арешту майна Олександра Бакаєва і ТОВ «ВКТ «Арго». Того ж дня старшим державним виконавцем Саване Сані Мамадаєвічем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

18 січня 2010 року законне керівництво «Арго» дізнається з реєстру обтяжень про те, що на єдиний майновий комплекс підприємства накладений арешт старшим судовим виконавцем дніпропетровської виконавчої служби Саване С.М. Наступного дня представник «Арго» звертається в державну виконавчу службу з вимогою ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, оскільки керівництву підприємства нічого не було відомо про існування у них якої-небудь заборгованості, яка могла б стати підставою для накладення арешту на майновий комплекс. Судовий виконавець Саване С.М. відмовив в наданні будь-якій інформації і порадив представникові «Арго» прийти в наступний понеділок, мотивуючи це тим, що приймальні дні щопонеділка.

22 січня 2010 року більше 60 людей в камуфляжі без розпізнавальних знаків у супроводі державного виконавця ВДСВ Сані Саване вчинили напад на завод, розправилися з його охороною, захопили офісні, виробничі і складські приміщення і почали описувати майно. Заспокоїти зловмисників близько опівночі змогли лише працівники підрозділу «Беркут» Чернівецької області, які прибули на місце події за викликом законних власників «Арго». Співробітники «Беркута» вивели за межі ТОВ «ВКТ «АРГО» «виконавчого директора» Петра Шистопала, представників нерозпізнаного охоронного агентства та інших осіб. Таким чином спроби силового захоплення вдалося запобігти. У спробі силового захоплення брали також участь співробітники ІА «Антирейдер», зокрема - Сергій Коломієц, журналіст ІА. Інформація про рейдерську атаку, в трактуванні, вигідному шахраям, щодня публікується на Інтернет–ресурсі ІА «Антирейдер». За повідомленням начальника Чернівецької обласної міліції полковника В.Г. Білоуса, більшість нападаючих були раніше судимі, деякі знаходилися під підпискою про невиїзд.
25 січня 2010 року видворений з підприємства Петро Шистопал звернувся за допомогою в прокуратуру і до міністра МВС Юрія Луценка. У його офіційній заяві він просить дати правову оцінку діям «Беркута» в Чернівецької області.
27 січня 2010 року подана скарга в прокуратуру Дніпропетровської обл. на дії державного виконавця Сані Саване, який 22 січня, з порушенням ряду процесуальних норм, виконав примусове виконавче провадження.
29 січня 2010 року заступник прокурора Чернівецької області М.М. Савін виніс постанову про порушення кримінальної справи проти роти міліції особливого призначення «Беркут», яка 22 січня не допустила силового захоплення ТОВ «ВКТ «Арго».

У січні 2010 року подана апеляційна скарга невдоволеної кіпрської компанії «Капіталфолс Лімітед» на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про зняття арешту з цілісного майнового комплексу ТОВ «ВКТ «Арго», метою якої було ускладнення заперечення рішень Кіровського суду законними представниками ТОВ в апеляційному порядку. Судові розгляди у цій справі проходили без участі законних власників "Арго".

У січні 2010 року шахраї ініціювали додаткову перевірку Генеральною прокуратурою України дій Анатолія і Віктора Гончарів і 28 січня 2010 Генеральна прокуратура України порушила відносно останніх кримінальну справу за фактом надання свідомо неправдивої інформації банку з метою здобуття кредиту з ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.222 КК України, а також за фактом підробки договорів застави з метою їх подальшого використання, за попередньою змовою групою осіб, з ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України.

25 січня 2010 року ТОВ «ВКТ «Арго» і «Укрексімбанк» подали позов до Господарського суду Чернівецької області про визнання недійсними низки документів, на підставі яких Петро Шистопал вважає себе законним керівником підприємства. В цей же день прийнято ухвалу про забезпечення позову, якою припинена дія всіх документів, якими оперує Шистопал.

27 січня 2010 року прокуратура Чернівецької області видала розпорядження, яким співробітникам правоохоронних органів забороняється перешкоджати Петру Шистопалу у веденні господарської діяльності, яке через 2 дні було скасовано.

27 січня 2010 року «Арго» і «Укрексімбанк» подали позов до Чернівецького окружного адміністративного суду про відміну документів, прийнятих в ході виконавчого провадження судовим виконавцем Саване С.М.

29 січня 2010 року винесено ухвалу про витребування матеріалів виконавчого провадження і заборону здійснювати Саване дії в рамках виконавчого провадження по відношенню до «Арго».

На початку лютого 2010 року «Арго» і «Укрексімбанк» направили позови до Апеляційного суду Дніпропетровської області про скасування ухвали Кіровського суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2009 року про затвердження мирової угоди.

10 лютого 2010 року з реєстру судових рішень стало відомо, що використовуючи сфабриковані 22 січня 2010 року документи, група Шистопала сформувала новий пакет рейдерської документації. Мета цих документів – встановити фізичний контроль над підприємством, а саме - «Арго» в особі Шистопала, а також фірми «МЕТМАШ-КРБ» подають зустрічні позови в Південно-східний регіональноий третейський суд з вимогою заборонити будь-яким третім особам перешкоджати їм розпоряджатися описаним судовим виконавцем Саване майном «Арго». Рішення третейського суду датоване 26 січня 2010 року. Вже 29 січня 2010 року Господарський суд Дніпропетровської області в особі судді Ліпінського О. В. виносить ухвалу і три накази, якими легітимізує рішення третейського суду і забороняє кому б то не було перешкоджати Шистопалу і «МЕТМАШ-КРБ» в проходженні на територію підприємства.

Починаючи з 30 січня 2010 року судовий виконавець С.М. Саване періодично надсилає письмові повідомлення в правоохоронні органи Чернівецької області з вимогою надання йому силової підтримки для забезпечення проходження Шистопала і представника «МЕТМАШ-КРБ» на територію заводу.

Рейдери ведуть активну роботу в інформаційному полі. Зокрема, перед райдержадміністрацією Чернівецької області постійно проходять пікети з осіб, що представляються працівниками «Арго». При цьому навіть неозброєним оком видно, що ці «працівники» є студентами, що навіть не орієнтуються в тому, де знаходиться завод «Арго». За інформацією МВС Чернівців ці студенти отримують до 80 грн. за страйк.

Також в день атаки на підприємство у ряді ЗМІ України з'явилися матеріали явно замовленого характеру, в яких була зроблена спроба виправдати дії рейдерів і обчорнити репутацію законних власників заводу. Особливо в цьому досягло успіху ІА «Антирейдер», виділивши для конфлікту довкола заводу цілу рубрику.

На сьогоднішній день власники «Арго» і трудовий колектив мобілізували всі ресурси на захист підприємства. Протягом декількох днів було прийнято колективне звернення у всі державні органи, яке підписали працівники заводу. Створено «Комітет захисту ТОВ «ВКТ «Арго»», головою якого був обраний Анатолій Зитинюк. 1 березня 2010 року під патронатом «Комітету захисту «Арго»» запущений сайт www.zahist-argo.com.ua, на якому відображена історія конфлікту, розміщуються документи, налагоджений зворотний зв'язок з прес-службою Комітету. 

?

Log in