ОБРАЩЕНИЕ К НЕРАВНОДУШНЫМ!
zahist_argo
Друзья, соотечественники и все те, кому небезразлична судьба Буковины и всей Украины! Украинская версия обращения

Мы обращаемся к тем, кому дороги успешные предприятия и рабочие места для людей, привыкших добывать себе хлеб собственным трудом, а не бандитизмом и грабежами!

Вот уже почти несколько лет, как на одно из ведущих предприятий Черновицкой области - ООО «ПКО «Арго» - осуществляется самая настоящая рейдерская атака.
Автором и вдохновителем захвата нашего завода является бывший хозяин банка «Украинская Финансовая Группа» Валерий Бабич. В период кризиса он умудрился уничтожить свой некогда успешный банк, а сейчас умышленно «перепутал» банк, долг перед которым исправно погашает «Арго», и свой личный карман.

С осени 2008 года Валерий Бабич требует от Виктора и Анатолия Гончаров, создателей нашего предприятия, досрочного погашения кредита или доли в уставном капитале «Арго».

Досрочное погашение ему необходимо для того, чтобы как можно быстрее ликвидировать свой банк. Спешка вызвана попыткой скрыть финансовые махинации, которые явно имели место в процессе рефинансирования.

Доли в предприятии интересуют Бабича только потому, что у него есть надежда выгодно продать «Арго» или же пустить завод на металлолом. Являясь простым финансовым воротилой, управлять подобным предприятием Бабич не в состоянии.

Валерий Бабич смог добиться того, чтобы братья Гончары дали дополнительные гарантии, а именно – заложили ему свои доли «Арго», продолжая выплачивать кредит завода.

Весной 2009 года Бабич организовывает первый силовой захват завода, чем парализует его деятельность. Получив в результате очередные гарантии возврата кредита перед банком, он обращается к известным днепропетровским рейдерам для разработки нового плана атаки.

Партнером Бабича стали Петр Шистопал, известный своими захватами таких предприятий как ТПЦ «Кировский», Макеевский ЦУМ и ряда других некогда успешных предприятий (всех их Шистопал просто ликвидировал), а также некий Александр Бакаев.

Придумав историю о том, что Бабич, якобы, рассчитался за доли завода, заплатив 200 млн. грн., (хотя эти доли были фактически заложены в госбанке по кредиту, который исправно выплачивался), приняв задним числом целый ряд документов, используя поддельную печать и коррупционные связи в государственных органах, вся эта братия решилась на очередной захват завода.

22 января 2010 года порядка 60 человек, основная масса которых были судимы или находились под следствием, захватили «Арго». Их сопровождал судебный исполнитель из Днепропетровска, Сани Саване. И только своевременное вмешательство спецподразделения «Беркут» предотвратило кровопролитие.

Потерпев неудачу, рейдеры решили не останавливаться. Пользуясь услугами нечистых на руку чиновников и судей, они добились возбуждения уголовных дел против защитников завода. Постоянно угрожают всем, кто пытается сохранить самое успешное предприятие Хотина. Они также собирают на демонстрации студентов под здание облгосадминистрации и МВД и выдают их за работников завода, размещают в прессе и интернете заказные статьи, пользуются поддержкой общественных организаций, которые уже неоднократно были замечены в работе на стороне рейдеров.

Возникает вопрос, что делают днепропетровские рейдеры в Черновицкой области? Есть ли хоть одно предприятие, которое Шистопал создал, а не захватил и уничтожил? О чем так плотно общаются чиновник Сани Саване и Петр Шистопал в баре «Квинта»?

Интересно, почему Валерий Бабич постоянно путает кредит, полученный в банке «УФГ», с несуществующим перед ним лично долгом?

Также хотелось бы знать, кто еще поддерживает рейдеров? Почему молчат правоохранительные органы, пока заезжие дельцы грабят Буковину? Понимают ли они, что налоги от «Арго» - это добрая половина бюджета Хотина и близлежащих сел, трудовые места для большинства жителей района?

На эти и другие вопросы мы ищем ответы. Именно для этого создан наш сайт, который будет отражать все происходящее вокруг «Арго». Мы постараемся рассказать о всех незаконных действиях, которые предпринимают рейдеры для уничтожения завода, перечислить имена и фамилии захватчиков, а также тех, кто сидит в высоких кабинетах, получает зарплату из наших с вами налогов, но за взятки делает все, чтобы лишить Буковину одного из ведущих предприятий, лидера своей отрасли в СНГ - ООО «ПКО «Арго».

Не оставайтесь безразличными!

Председатель Комитета защиты ООО «ПКО «Арго»
Анатолий Зитинюк 02 марта 2010 г.


---

Историю захвата «Арго» вы можете посмотреть здесь:
українською: www.zahist-argo.com.ua/seizure
русский: www.zahist-argo.com.ua/node/18

Информацию о конфликте вы можете направлять по e-mail: info@zahist-argo.com.ua

Телефон Комитета защиты ООО «ПКО «Арго»: (0373)123-874
www.zahist-argo.com.ua

ЗВЕРНЕННЯ ДО НЕБАЙДУЖИХ!
zahist_argo
Друзі, співвітчизники і всі ті, кому небайдужа доля Буковини і всієї України!

Ми звертаємося до тих, хто цінує успішні підприємства і робочі місця для людей, що звикли здобувати собі хліб власною працею, а не бандитизмом та грабіжем!

Вже майже кілька років на одне з провідних підприємств Чернівецької області - ТОВ «ВКТ «Арго» здійснюється справжнісінька рейдерська атака.Автором та ідеологом захоплення нашого заводу є колишній власник банку «Українська Фінансова Група» Валерій Бабіч. В період кризи він примудрився знищити свій успішний в минулому банк, а зараз навмисне «переплутав» фінустанову, борг перед якою справно сплачує «Арго», і свою власну кишеню.

З осені 2008 року Валерій Бабіч вимагає від Віктора і Анатолія Гончарів, засновників нашого підприємства, дострокового погашення кредиту або частки в статутному капіталі «Арго».

Дострокове погашення йому необхідне для того, щоб якнайшвидше ліквідовувати свій банк. Такий поспіх викликаний спробою приховати фінансові махінації, які явно мали місце в процесі рефінансування.

Частки в підприємстві цікавлять Бабіча лише тому, що він має надію вигідно продати «Арго» або ж пустити завод на металобрухт. Будучи простим фінансовим ділком, керувати такого роду підприємством Бабіч не в змозі.

Валерій Бабіч зміг домогтися аби брати Гончарі дали додаткові гарантії, а саме – заклали йому свої частки «Арго», продовжуючи сплачувати кредит.

Весною 2009 року Бабіч організовує перше силове захоплення заводу, чим паралізує його діяльність. Отримавши в результаті додаткові гарантії повернення кредиту перед банком, він звертається до відомих дніпропетровських рейдерів для розробки нового плану атаки.

Партнером Бабіча стали Петро Шистопал, відомий своїми захопленнями таких підприємств як ТВЦ «Кіровський», Макіївський ЦУМ і низки інших в минулому успішних підприємств (їх всі Шистопал просто ліквідовував), а також такий собі Олександр Бакаєв.

Вигадавши історію про те, що Бабіч, нібито, розрахувався за частки заводу, заплативши 200 млн. грн., (хоча ці частки були фактично закладені в держбанк по кредиту, який справно виплачувався), прийнявши заднім числом цілу низку документів, використовуючи підроблену печатку і корупційні зв'язки в державних органах, вся ця братія зважилася на нове захоплення заводу.

22 січня 2010 року близько 60 чоловік, основна маса яких були судимі або знаходилися під слідством, захопили «Арго». Їх супроводжував судовий виконавець з Дніпропетровська, Сані Саване. І лише своєчасне втручання спецпідрозділу «Беркут» запобігло кровопролиттю.

Зазнавши невдачі, рейдери вирішили не зупинятися. Користуючись послугами нечистих на руку чиновників і суддів, вони домоглися порушення кримінальних справ проти захисників заводу. Постійно загрожують всім, хто намагається зберегти найуспішніше підприємство Хотину. Вони також скликають на демонстрації під будівлю облдержадміністрації і МВС студентів і видають їх за працівників заводу, розміщують в пресі і Інтернеті замовні статті, користуються підтримкою громадських організацій, які вже неодноразово відзначилися в роботі на стороні рейдерів.

Виникає питання - що роблять дніпропетровські рейдери в Чернівецькій області? Чи є хоча б одне підприємство, яке Шистопал створив, а не захопив і знищив? Що так старанно і втаємничено обговорюють чиновник Сані Саване і Петро Шистопал в барі «Квінта»?

Цікаво, чому Валерій Бабіч постійно плутає кредит, отриманий в банку «УФГ», з неіснуючим перед ним особисто боргом?

Також хотілося б знати, хто ще підтримує рейдерів? Чому мовчать правоохоронні органи, доки прибулі з інших регіонів ділки грабують Буковину? Чи розуміють вони, що податки від «Арго» - це добра половина бюджету Хотину і навколишніх сіл, трудові місця для більшості жителів району?

На ці та інші питання ми шукаємо відповідей. Саме для цього створений наш сайт, який відображатиме все, що відбувається довкола «Арго». Ми намагатимося розповісти про всі незаконні дії, які чинитимуть рейдери для знищення заводу, довести імена і прізвища загарбників, а також тих, хто сидить у високих кабінетах, отримує зарплату з наших з вами податків, але за хабарі робить все, аби позбавити Буковину одного з провідних підприємств, лідера своєї галузі в СНД - ТОВ «ВКТ «Арго».

Не залишайтеся байдужими!

Голова Комітету захисту ТОВ «ПКО «Арго»
Анатолій Зитинюк 02 березня 2010 р.

----

З історією захоплення «Арго» ви можете ознайомитися тут:
українською: www.zahist-argo.com.ua/seizure
русский: www.zahist-argo.com.ua/node/18

Інформацію про конфлікт ви можете направляти на e-mail: info@zahist-argo.com.ua

Телефон Комітету захисту ТОВ «ПКО «Арго»: (0373)123-874
www.zahist-argo.com.ua

Як захоплюють Арго
zahist_argo
З моменту отримання Україною незалежності, рейдерство обминало Буковину стороною. Проте так не могло продовжуватися нескінченно. Першою ластівкою рейдерства в Чернівецькій області стала спроба захоплення заводу "Арго", яку здійснює відомий дніпропетровський "ліквідатор" Петро Шистопал і колишній власник банку "Українська Фінансова Група" Валерій Бабіч. Пропонуємо до вашої уваги повну довідку по конфлікту.

ТОВ «ВКТ «Арго» - лідер з виробництва жерстяної тари для продуктів харчування (жерстяної кришки «Господарочка») і один з найбільш крупних платників податків в Чернівецькій області (с. Шилівці – 46%, с. Бочківці – 58%, м. Хотин – 45% загального бюджету) було засновано ще в кінці 80-х років минулого сторіччя.

Віктор Васильович Гончар, який займався підприємницькою діяльністю з 1988 року, відкрив в с. Бочківці Хотинського району цех, що розташовувався в приміщенні колишньої газонаповнювальної станції і складався з двох пресів і верстата по намотуванню сітки-рабиці. Вже в грудні 1992 року він разом з братом Анатолієм Васильовичем Гончаром і Пилипом Івановичем Пержаром склали засновницький договір про створення МПП «Арго», яке в 1993 році було реорганізовано в ТОВ «Виробничо-комерційне товариство «Арго».
У 2000 році підприємство почало виробляти поліетиленові пакети, а в 2001 році – вікельне кільце – гумовий ущільнювач для металевої кришки СКО. З 2003 року на сучасному європейському обладнанні (Litelli, LTG Mailander, Cevolani, Soudronic) налагоджено виробництво зварної жерстяної тари. Сьогодні підприємство експортує свою продукцію – жерстяні банки в 24 країни світу. Серед замовників продукції «Арго» знаходяться такі відомі ТМ як «Верес», «Чумак», «Агроспецпроєкт», «Бондюэль-Кубань» (РФ), «АЧ» (РФ) та ін. На підприємстві працює більше тисячі жителів Чернівецької області. Власниками статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго» є його генеральний директор А.В. Гончар і його брат В.В. Гончар – депутат Чернівецької облради, голова Хотинської РДА (з 2007 року). Разом вони володіють контрольними частками статутного фонду – 66,66%. Третина, що залишилася, належить Пилипу Івановичу Пержару, який є виконавчим директором підприємства.
З 2001 року підприємство є клієнтом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - «Укрексімбанк»). З 2003 року «Арго» спільно з «Укрексімбанком» починає першу інвестиційну програму, в рамках якої укладає ряд кредитних договорів на фінансування придбання нового обладнання і для поповнення оборотних коштів. До 23 серпня 2009 року загальна сума кредиту наближається до нині існуючої (близько $90 млн.) і стосунки між «Укрексімбанком» і «Арго» формалізуються шляхом укладання генерального договору, договору іпотеки №7107257 цілісного майнового комплексу, а також низки інших двосторонніх документів. Таким чином, до цього часу були сформовані основні зобов'язання компанії. Згодом, в процесі господарської діяльності, укладалися лише доповнення до кредитних договорів і договору іпотеки.
З кінця 2006 року з метою залучення додаткових оборотних коштів «Арго», через 3 ПП і 1 юридичну особу, починає співпрацю з ТОВ КБ «Українська Фінансова Група» (далі – «УФГ»). «Арго» як підприємство виступало поручителем по зобов'язаннях боржників, окрім цього повернення зобов'язань було гарантоване засновниками «Арго» особисто. На початок 2008 року максимальна сума заборгованості перед «УФГ» не перевищувала 70 млн. грн.

Кінець літа – почало осені 2008 року
До 2008 року «Арго» стало лідером по виробництву жерстяної банки – упаковки для консервів і сипучих продуктів в Україні. Потужності виробництва перевищили 550 млн. шт. жерстяної тари в рік. Саме цим завод і привернув увагу рейдерів, які скористалися тим, що підприємство, унаслідок економічної кризи, переживало важкі часи і його менеджмент був вразливий. Через катастрофічне подорожчання жерсті на 47% на початку року і девальвації гривни восени 2008 року, ТОВ «ВКТ «Арго» опинилося в край складній фінансовій ситуації. Собівартість продукції піднялася вище за ціну реалізації, а процентне навантаження по кредитах в банку виросло на 75%.
31 жовтня 2008 року, власники ТОВ «ВКТ «Арго» вимушені укласти з «Укрексімбанком» додатковий договір про передачу своїх корпоративних прав у розмірі 100% в заставу банку. Такі дії були зумовлені необхідністю збільшити заставну масу в зв'язку різким збільшенням кредиту компанії, вираженого в гривні. Договір був нотаріально завірений.
Розуміючи в якому положенні знаходиться підприємство, «УФГ» в особі його власника Валерія Бабіча став вимагати від власників заводу повернення кредиту у розмірі 70 млн. грн., який був отриманий в цій фінансовій установі трьома ПП і одною юридичною особою (Мирон Надія Іванівна, договір факторингу №135 – Ф від 7 квітня 2008 року, Шляхта Станіслав Григорович, договір факторингу № 131 – Ф від 27 лютого 2008 року, Веренчук Іван Андрійович, договір факторингу № 132 – Ф від 28 лютого 2008 року, Ріжак Михайло Васильович, договори факторингу № 145 – Ф від 28 серпня 2008 року і № 105 – Ф 24 вересня 2007 року) і був гарантований поручительством «Арго». На початку вересня 2008 року «Арго» погасив частину кредиту у розмірі 15 млн. грн. Слід врахувати, що користування кредитними коштами «УФГ» досить дорого коштувало «Арго» – під 38% річних. Але підприємство було вимушене йти на умови «УФГ», оскільки «Укрексімбанк» не міг надати додаткового фінансування в період початку різкого подорожчання сировини.

Валерій Георгійович Бабіч здійснював махінації з коштами Національного Банку, направленими на рефінансування його «УФГ». Аби приховати наслідки махінацій і захистити себе від зайвих питань про те, наскільки цільовим було використання коштів, він вирішив провести швидку ліквідацію банку. Проблема була лише із заводом «Арго» – виплата по борговим зобов'язанням і була тим постійним фінансовим надходженням, через яке ліквідація могла розтягнутися на невизначений термін. Отримання контролю над цим активом дозволило б йому не лише прискорити процес повернення грошей і, отже, процесу ліквідації «УФГ», а і надалі мати законне право на те, аби перепродати підприємство або пустити його на металобрухт. В період 2007-2009 років Валерій Бабіч проводив ризикові операції (беззалоговое кредитування, операції факторингу) під дуже високий відсоток, а також здійснював фінансування будівництва об'єктів нерухомості в США. Фінансове становище «УФГ» істотно погіршилося з настанням іпотечної кризи в США.

Листопад 2008 року. Не дивлячись на те, що загальна кредитна сума була зменшена «Арго» на 15 млн. грн., Бабічу цього було недостатньо. І він продовжував в ультимативній формі вимагати негайного повернення коштів, загрожуючи втрутитися в кредитні взаємини «Арго» з «Укрексімбанком» Усвідомлюючи, що в разі одночасного виведення з обороту 55 млн. грн. ймовірно відбудеться зупинка підприємства і його банкрутство, в ході переговорів брати Гончари укладають з В.Г. Бабічем в усній формі «джентельменську угоду». Бабіч погоджується зняти свої вимоги про негайне повернення кредитних засобів впродовж 3 років за умови їх обслуговування, зажадавши при цьому «залізних» гарантій повернення цієї суми. Цією гарантією на вимогу Бабіча стало підписання Гончаром В.В. і Гончаром А.В. договорів купівлі-продажу їх часток у статутному фонді «Арго», що не повинно було спричинити жодних правових наслідків. Свідоцтвом на користь удаваного характеру операції є те, що вартість кожної частки – 101 млн. грн. була узята з балансу, також не було проведено нотаріального завірення і була відсутня згода дружин на цю операцію. Суть договорів: дати пану Бабічу гарантії повернення кредиту (підприємство розраховувало в самому найближчому майбутньому покращити свої фінансові показники). Враховуючи те, що з 31 жовтня 2008 року частки Гончарів знаходяться в заставі «Укрексімбанку», Валерій Бабіч датував вищезгадані договори 17 жовтня 2008 р. Всі сторони прекрасно розуміли, що підписання цих документів є гарантією повернення засобів «УФГ» і не має будь - яких правових наслідків.

Впродовж грудня 2008 – травня 2009 року ТОВ «ВКТ «Арго» виконувало свої боргові зобов'язання перед «УФГ». Середньомісячний платіж – 1,8 млн. грн. Всупереч досягнутим домовленостям, в кінці квітня Валерій Бабіч став вимагати дострокового погашення частини боргу у розмірі 15 млн. грн., мотивуючи це необхідністю погашення депозиту на користь Львівської міськради, який спливав в кінці червня 2009 року. В цей же час «УФГ» отримує рефінансування НБУ.

27 травня 2009 року, не дивлячись на виконання всіх домовленостей і справне погашення боргу перед «УФГ», сталося перше силове захоплення ТОВ «ВКТ «Арго». Скориставшись тим, що генеральний директор підприємства Анатолій Гончар на той момент знаходився у відрядженні, група з 200 бойовиків захопила завод. Забезпечувало силовий вхід приватне охоронне підприємство, яке було «збірною солянкою» з декількох міст України. Так звана «нова адміністрація» «Арго» пред'явила витяг з Єдиного державного реєстру, в якому Бабіч був повноправним власником 2/3 підприємства, а такий собі Олександр Георгійович Калєнцов – генеральним директором. Як виявилось, Валерій Бабіч, використовуючи нелегітимні документи від 17 листопада 2008 року, примудрився зареєструвати новий Статут підприємства і призначити гендиректора. Слід врахувати, що Гончара В.В. позбавляв корпоративних прав його ж власний підлеглий - держреєстратор. Таким чином, Валерій Бабіч сформував початкові правові підстави претендувати на корпоративні права братів Гончарів.

27 - 29 травня 2009 року знаходячись у відрядженні в Києві, Анатолій Гончар усвідомлює неможливість швидкого розблокування ситуації правовим шляхом, оскільки документи, що пред'являються Бабічем, мають видимість легітимних, а їх опротестовування в судовому порядку може зайняти декілька місяців. Саме цей період є піковим в поставках продукції підприємства клієнтам в РФ і Україні. Враховуючи значну роль «Арго» на цих ринках, а також неможливість миттєвої зміни постачальника продукції, створилася реальна загроза загибелі всього урожаю українського зеленого горошку, а також 40% урожаю в РФ, що спричинило б багатомільйонні збитки і позови до «Арго», втрату ділової репутації і як наслідок – банкрутство компанії. Анатолій Гончар негайно вступає в переговори з Валерієм Бабічем з єдиним проханням – розблоковувати роботу підприємства, оскільки в іншому випадку переможців не буде. В ході переговорів В. Бабіч вимагає підписання пакету документів, які максимально легітимізують його як власника компанії. В свою чергу він розблоковує завод і призначає Анатолія Гончара генеральним директором.

У результаті 29 травня 2009 року П. І. Пержар, А.В. Гончар і В.В. Гончар (з відома їх дружин) підписують ряд нотаріально завірених документів, якими посилюють позиції Бабіча як власника 2/3 корпоративних прав «Арго». Новоспечений власник Валерій Бабіч, спільно з Пилипом Пержаром, підписують протокол зборів засновників «Арго», в якому Анатолій Гончар призначається Генеральним директором, а також підписується новий Статут. Одночасно бойовики виводяться з території заводу. Найбільш важливим документом, підписаним 29 травня 2009 року, є нотаріально завірений договір, укладений між Валерієм Бабічем і Гончарами, в якому В. Бабіч зобов'язався безоплатно повернути частки статутного капіталу «Арго» в разі закриття боргу «Арго» перед «УФГ» в сумі 55 млн. грн. Цей документ однозначно підтверджує фіктивність договорів купівлі-продажу, датованих 17 жовтня 2008 року. З ситуації, що склалася, видно, що Валерій Бабіч використовував своє службове положення в спробі отримати корпоративні права «Арго» як фізична особа.

29 травня – 2 червня 2009 року – Анатолій Гончар нормалізує роботу підприємства.

2 червня 2009 року Валерієм Бабічем і Пилипом Пержаром, власниками 100% статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго», створюється і реєструється новий статут підприємства.

Червень 2009 – Валерій Бабіч, вже в новій іпостасі, продовжує чинити тиск на братів, аби вони негайно збільшили платежі на користь «УФГ». Якщо ж цього не станеться, то він погрожує знову змінити генерального директора і в черговий раз поставити під загрозу нормальну роботу підприємства. Розуміючи, що вирішити питання з грошовими надходженнями від заводу потрібно якнайшвидше і будь-яким способом, оскільки ліквідація «УФГ» без цього не відбудеться, він вступає в переговори з «Укрексімбанком», пропонуючи тим сплатити борг в 55 млн. грн. в обмін на частки в статутному фонді ТОВ «ВКТ «Арго», що і знаходяться в його власності. Тим самим, пан Бабіч представляє братів Гончарів як шахраїв, що вирішили продати свої частки і йому і фінустанові одночасно.

Початок червня 2009 року – прогнозованою реакцією з боку «Укрексімбанку» стало подання заяви проти А.В. і В.В. Гончарів в прокуратуру Чернівецької області України з вимогою розібратися, що насправді відбувається із закладеними в банк корпоративними правами ТОВ «ВКТ «Арго». Після проведеного розслідування прокуратура виносить постанову про відсутність складу злочину в діях Анатолія і Віктора Гончаров.

В кінці червня 2009 року Анатолій Гончар розуміє, що відбувається не що інше, як спроба Валерія Бабіча вивести максимум грошових коштів з підприємства, не розраховуючи на його подальше існування. І вирішує боротися з шахраєм в правовому полі. Зокрема, він ініціює ряд судових позовів, з метою довести, що Бабіч не є законним власником 2/3 часток в «Арго». У судовому порядку брати вирішують довести, що договори, датовані 17 жовтня 2008 року є удаваними, дії держреєстратора, який спирався на ці документи при перереєстрації права власності на долі Гончарів, – незаконні, а також унеможливити вплив Бабіча на діяльність підприємства в період судових розглядів.

23 червня 2009 року до Господарського суду Чернівецької області надходить позов від А.В і В.В. Гончарів проти В. Бабіча, на предмет визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго» від 17 жовтня 2008 року. Виноситься ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 2/3 часток, які є предметом спору.

Цього ж дня, з метою усунути Гончара А.В. від контролю над фінансовими потоками і перенаправити їх на свою користь, Валерій Бабіч, без скликання зборів участників, підписує протокол зборів, яким вводить посаду Голови товариства, надає їй виняткової компетенцію і призначає на цю посаду свого брата. Ці дії оскаржуються Гончарами в Госпсуді Чернівецької області. В результаті, 26 червня за ухвалою суду дія цього протоколу припинена.

27 червня 2009 року брати Гончари подають позов до Чернівецького окружного адміністративного суду з вимогою визнати неправомірними дії реєстратора, що зареєструвала статут, де Валерій Бабіч вказаний як власник 66,66% статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго».

30 червня 2009 року Окружний адміністративний суд Чернівецької області виніс ухвалу про забезпечення позову, якою заборонив державному реєстратору вносити зміни до держреєстру відносно «Арго».

30 липня 2009 року Чернівецьким окружним адміністративним судом було винесено постанову у справі про визнання неправомірними дій держреєстратора і з вимогою внести відповідні зміни до держреєстру.

Всі ухвали про забезпечення позовів були оскаржені Бабічем у вищестоящих інстанціях.

5 вересня 2009 року в «УФГ» приходить тимчасовий адміністратор в особі Фатєєвої Вікторії Леонідівни. Валерій Бабіч намагається поновити переговори з «Укрексімбанком» про виплату останніми боргу в 55 млн. грн. в обмін на корпоративні права в ТОВ «ВКТ «Арго». Після появи тимчасового адміністратора позиція Валерія Бабіча змінюється – йому вже байдуже, що станеться з боргом «Арго» перед «УФГ» і він починає пропонувати всім зацікавленим викупити корпоративні права «Арго», що належать йому на незаконних підставах, не пов'язуючи їх з боргами підприємства перед «УФГ». Додатковим приводом для шантажу були спроби «Арго» і «Укрексімбанку» залучити стратегічного інвестора, чому опирався Бабіч, вимагаючи виплатити особисто йому суму в 25 млн. грн. за корпоративні права.

10 жовтня 2009 року сторона Гончарів ініціює судовий процес про визнання договору від 17 жовтня 2008 року удаваним. Позов надходить від дружини Анатолія Гончара Світлани Іванівни Гончар. Мета позову – в судовому порядку дослідити обставини укладання договорів купівлі-продажу часток, обставини отримання (вірніше – не отримання) оплати по цих договорах, встановлення судом істини в цьому відношенні. 12 жовтня 2009 року Хотинський районний суд в особі судді Мартинюк А.О. приймає ухвалу про забезпечення позову, якою обмежує можливості Бабіча впливати на роботу підприємства.

29 жовтня 2009 року Львівський апеляційний господарський суд залишає в силі оскаржену Бабічем ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 червня 2009 року, якою був накладений арешт на частки в статутному фонді ТОВ «ВКТ «Арго», які були предметом судового спору.

В цей же час генеральний директор «Арго» Анатолій Гончар вступає в перемовини з тимчасовим адміністратором «УФГ» Фатєєвою В.Л. з метою домогтися реструктуризації боргу. До кінця жовтня всі зацікавлені сторони виходять з переговорів з Валерієм Бабічем, оскільки його діяльність і інтереси пішли врозріз з інтересами реального кредитора – «УФГ».

У листопаді 2009 року усвідомлюючи, що його позиції ослаблені, Валерій Бабіч звертається за допомогою до організованого злочинного угрупування, в яке входить Петро Шистопал - засновник ТОВ «Національний букмекерський клуб», більше відомий як рейдер–виконавець, що встиг попрацювати на замовлення багатьох бізнес-груп. ОЗГ розробляє план захоплення підприємства і підключає свої корупційні зв'язки в держструктурах, у тому числі в прокуратурі, МВС і судах. На суди чиниться тиск. Шахраям вдається організувати участь прокуратури у всіх судових процесах де-юре на стороні державного реєстратора, а де-факто – на стороні Бабіча.

Листопад - грудень 2009 року. В рамках першого сценарію рейдерської атаки основним завданням було скасування всіх судових рішень і ухвал, які накладають арешт на оспорюванні частки, а також зняття обмежень на дії держреєстратора. Це було необхідно для підписання Валерієм Бабічем нового протоколу зборів засновників і призначення нового керівника підприємства. Основним інструментом цього сценарію є діяльність прокуратури, а також масований тиск на суди.

Другий (запасний) сценарій передбачав створення пакету документів, який був використаний при спробі рейдерського захоплення підприємства 22 січня 2010 року.

Для цього заднім числом - 28 травня 2009 року виготовляється фальшивий Протокол зборів учасників, згідно з яким створюється і затверджується посада виконавчого директора з надзвичайно широкими повноваженнями. Цим же числом було виготовлено доручення на їм'я Петра Шистопала, що уповноважувала його на цій посаді. Також були видані доручення на інших осіб, які беруть участь в рейдерській атаці на підприємство (їх прізвища ми повідомимо пізніше). Документ був підписаний Олександром Калєнцовим, прізвище якого було у витязі з реєстру і скріплена підробною печаткою ТОВ «ВКТ «Арго». Згідно цього документа, повноваження Петра Шистопала поширюються на представництво інтересів ТОВ «ВКТ «Арго» в судах і дають йому всі без виключення права, які законодавством гарантовані позивачеві, відповідачеві, іншим учасникам судового процесу, стягувачу, боржникові і будь-якому іншому учаснику виконавчого провадження. Дата 28 травня вибрана шахраями не випадково – вони намагалися нівелювати все ті рішення, які приймалися на справжніх Зборах учасників ТОВ 29 травня 2009 року, на яких ні пана Шистопала, ні його посад затверджено не було. Іншим заднім числом - 5 липня 2009 року шахраї укладають договір купівлі-продажу 66,66% часток статутного фонду ТОВ ВКТ «Арго» між Валерієм Бабічем і Олександром Леонідовичем Бакаєвим. Далі фальшивим протоколом загальних зборів учасників ТОВ ВКТ «Арго» від 5 липня 2009 року були погоджені зміни у складі учасників підприємства у зв'язку з передачею часток статутного фонду ТОВ «ВКТ «Арго» Александру Бакаєву і затверджений новий статут підприємства. При цьому, через існування ухвали господарського суду Чернівецької обл. яка накладала арешт на частку Валерію Бабіча, в Єдиний реєстр юридичних осіб Олександр Бакаєв, як засновник ТОВ ВКТ «Арго», внесений не був. У реєстрі обтяжень арешт був зареєстрований 6 липня 2009 року. Ще одним заднім числом, цього разу 5 жовтня 2009 року, проводяться збори учасників, серед яких присутні Валерій Бабіч і Олександр Бакаєв. На ньому вони приймають рішення ввести посаду голови ТОВ «ВКТ «Арго». Нею стає Носова В.І. (Ця посада відсутня в справжніх засновницьких документах підприємства).

9 грудня 2009 року, в ході засідання Хотинського районного суду, прокурор Хотинського району Чернівецької області виступає на боці держреєстратора і під його тиском суддя А.О. Мартинюк відміняє свою ж ухвалу про забезпечення позову, якою учасникам ТОВ «ВКТ «Арго» забороняється враховувати голос Валерія Бабіча при голосуваннях. Одним з проявів прокурорського тиску на суддю А.О. Мартинюк стало подання у Вищу Раду Юстиції з вимогою усунути суддю з посади.

14 грудня 2009 року «Арго» в особі генерального директора Анатолія Гончара і КБ «УФГ» в особі радника тимчасового адміністратора Вікторії Фатєєвой - Рябова Олега Анатолійовича підписують договір про реструктуризацію боргу в 55 млн. грн. Цим договором всі борги 3 ПП і 1 юрособи «Арго» бере на себе, тобто з опосередкованого боржника ТОВ стає фактичним (до підписання цього договору борг перед «УФГ» виплачували його безпосередні боржники, а після підписання борги перед «УФГ» починає погашати безпосередньо «Арго»).

В кінці грудня 2009 року Генеральна прокуратура порушує проти судді Мартинюк А.О. кримінальну справу. Ініціюються службові розслідування відносно суддів по лінії адміністративного суду, які виносили ухвали на користь справжніх власників «Арго».
В цей же час за дорученням Генеральної прокуратури України прокуратура Чернівецької області скасовує власну відмовну постанову за старою червневою заявою «Укрексімбанку» і вимагає її надати на перевірку до Києва.
З метою скасування рішення Львівського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2009 року (арешт оспорюваних часток) Генеральна прокуратура від свого імені подає касаційний позов до Вищого господарського суду України.

Законні власники ТОВ «ВКТ «Арго» написали в Генеральну прокуратуру 3 листи, в яких вимагають захистити інтереси не реєстратора, а державного банку (мається на увазі «Укрексімбанк»).

16 грудня 2009 року був поданий позов кіпрської компанії «Капіталфолс Лімітед», відповідачем по якому виступив пан Бакаєв. Згідно позовній заяві, пан Бакаєв заборгував цій фірмі по векселю серії АА № 1242572 200 млн. грн. Посилаючись на ст. 149 Цивільного Кодексу України і ст. 57 Закону «Про господарські товариства» представники «Капіталфолс» в позові вимагають стягнути з пана Бакаєва ці гроші. А оскільки грошей у нього немає, то в якості погашення боргу, замість 200 млн. грн., кіпріоти згодні прийняти частки статутного фонду «Арго», що «належать» Бакаєву.

22 грудня 2009 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська в особі судді О. В. Ходасевіч винесено ухвалу про забезпечення позову від 16 грудня 2009 року шляхом накладення арешту на єдиний майновий комплекс «Арго».

29 грудня 2009 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська затверджена мирова угода від 28 грудня 2009 року, укладена між «Капіталфолс Лімітед», Олександром Бакаєвим, Валерієм Бабічем і ТОВ «ВКТ «Арго», а провадження у справі було закрите. Від імені ТОВ «ВКТ «Арго» угоду підписував Петро Шистопал, який діяв на підставі доручення від 28 травня 2009 року, завіреного підробленою печаткою. Враховуючи те, що в Єдиному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Олександр Бакаєв не був зареєстрований як засновник ТОВ «ВКТ «Арго», на допомогу прийшов Валерій Бабіч, який в цьому реєстрі позначений як власник 66,66% статутного фонду. При цьому він стверджує, що дійсно продав свої долі панові Бакаєву, але абсолютно «забув», що вони знаходяться під арештом.

5 січня 2010 року Національний Банк України ліквідовує «УФГ». Але ТОВ «ВКТ «Арго» продовжує виплачувати туди кошти. Тому процес ліквідації не може бути завершений швидко, що суперечить інтересам Валерія Бабіча. Лише тепер «Арго», згідно затвердженому 14 грудня графіку, виплачує гроші безпосередньо банку, минаючи інтереси пана Бабіча.

8 січня 2010 року Носова В.І. приймає рішення про те, що Анатолій Гончар погано виконує свою роботу і призначає перевірку. До появи результатів перевірки його необхідно усунути від виконання обов'язків на невизначений термін, а замість нього його обов'язки виконуватиме виконавчий директор Петро Шистопал.

18 січня 2010 року від «Капіталфолс Лімітед» в підрозділ з примусового виконання рішень ВДВС ДУЮ в Дніпропетровській обл. надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про задоволення позову шляхом арешту майна Олександра Бакаєва і ТОВ «ВКТ «Арго». Того ж дня старшим державним виконавцем Саване Сані Мамадаєвічем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

18 січня 2010 року законне керівництво «Арго» дізнається з реєстру обтяжень про те, що на єдиний майновий комплекс підприємства накладений арешт старшим судовим виконавцем дніпропетровської виконавчої служби Саване С.М. Наступного дня представник «Арго» звертається в державну виконавчу службу з вимогою ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, оскільки керівництву підприємства нічого не було відомо про існування у них якої-небудь заборгованості, яка могла б стати підставою для накладення арешту на майновий комплекс. Судовий виконавець Саване С.М. відмовив в наданні будь-якій інформації і порадив представникові «Арго» прийти в наступний понеділок, мотивуючи це тим, що приймальні дні щопонеділка.

22 січня 2010 року більше 60 людей в камуфляжі без розпізнавальних знаків у супроводі державного виконавця ВДСВ Сані Саване вчинили напад на завод, розправилися з його охороною, захопили офісні, виробничі і складські приміщення і почали описувати майно. Заспокоїти зловмисників близько опівночі змогли лише працівники підрозділу «Беркут» Чернівецької області, які прибули на місце події за викликом законних власників «Арго». Співробітники «Беркута» вивели за межі ТОВ «ВКТ «АРГО» «виконавчого директора» Петра Шистопала, представників нерозпізнаного охоронного агентства та інших осіб. Таким чином спроби силового захоплення вдалося запобігти. У спробі силового захоплення брали також участь співробітники ІА «Антирейдер», зокрема - Сергій Коломієц, журналіст ІА. Інформація про рейдерську атаку, в трактуванні, вигідному шахраям, щодня публікується на Інтернет–ресурсі ІА «Антирейдер». За повідомленням начальника Чернівецької обласної міліції полковника В.Г. Білоуса, більшість нападаючих були раніше судимі, деякі знаходилися під підпискою про невиїзд.
25 січня 2010 року видворений з підприємства Петро Шистопал звернувся за допомогою в прокуратуру і до міністра МВС Юрія Луценка. У його офіційній заяві він просить дати правову оцінку діям «Беркута» в Чернівецької області.
27 січня 2010 року подана скарга в прокуратуру Дніпропетровської обл. на дії державного виконавця Сані Саване, який 22 січня, з порушенням ряду процесуальних норм, виконав примусове виконавче провадження.
29 січня 2010 року заступник прокурора Чернівецької області М.М. Савін виніс постанову про порушення кримінальної справи проти роти міліції особливого призначення «Беркут», яка 22 січня не допустила силового захоплення ТОВ «ВКТ «Арго».

У січні 2010 року подана апеляційна скарга невдоволеної кіпрської компанії «Капіталфолс Лімітед» на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про зняття арешту з цілісного майнового комплексу ТОВ «ВКТ «Арго», метою якої було ускладнення заперечення рішень Кіровського суду законними представниками ТОВ в апеляційному порядку. Судові розгляди у цій справі проходили без участі законних власників "Арго".

У січні 2010 року шахраї ініціювали додаткову перевірку Генеральною прокуратурою України дій Анатолія і Віктора Гончарів і 28 січня 2010 Генеральна прокуратура України порушила відносно останніх кримінальну справу за фактом надання свідомо неправдивої інформації банку з метою здобуття кредиту з ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.222 КК України, а також за фактом підробки договорів застави з метою їх подальшого використання, за попередньою змовою групою осіб, з ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України.

25 січня 2010 року ТОВ «ВКТ «Арго» і «Укрексімбанк» подали позов до Господарського суду Чернівецької області про визнання недійсними низки документів, на підставі яких Петро Шистопал вважає себе законним керівником підприємства. В цей же день прийнято ухвалу про забезпечення позову, якою припинена дія всіх документів, якими оперує Шистопал.

27 січня 2010 року прокуратура Чернівецької області видала розпорядження, яким співробітникам правоохоронних органів забороняється перешкоджати Петру Шистопалу у веденні господарської діяльності, яке через 2 дні було скасовано.

27 січня 2010 року «Арго» і «Укрексімбанк» подали позов до Чернівецького окружного адміністративного суду про відміну документів, прийнятих в ході виконавчого провадження судовим виконавцем Саване С.М.

29 січня 2010 року винесено ухвалу про витребування матеріалів виконавчого провадження і заборону здійснювати Саване дії в рамках виконавчого провадження по відношенню до «Арго».

На початку лютого 2010 року «Арго» і «Укрексімбанк» направили позови до Апеляційного суду Дніпропетровської області про скасування ухвали Кіровського суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2009 року про затвердження мирової угоди.

10 лютого 2010 року з реєстру судових рішень стало відомо, що використовуючи сфабриковані 22 січня 2010 року документи, група Шистопала сформувала новий пакет рейдерської документації. Мета цих документів – встановити фізичний контроль над підприємством, а саме - «Арго» в особі Шистопала, а також фірми «МЕТМАШ-КРБ» подають зустрічні позови в Південно-східний регіональноий третейський суд з вимогою заборонити будь-яким третім особам перешкоджати їм розпоряджатися описаним судовим виконавцем Саване майном «Арго». Рішення третейського суду датоване 26 січня 2010 року. Вже 29 січня 2010 року Господарський суд Дніпропетровської області в особі судді Ліпінського О. В. виносить ухвалу і три накази, якими легітимізує рішення третейського суду і забороняє кому б то не було перешкоджати Шистопалу і «МЕТМАШ-КРБ» в проходженні на територію підприємства.

Починаючи з 30 січня 2010 року судовий виконавець С.М. Саване періодично надсилає письмові повідомлення в правоохоронні органи Чернівецької області з вимогою надання йому силової підтримки для забезпечення проходження Шистопала і представника «МЕТМАШ-КРБ» на територію заводу.

Рейдери ведуть активну роботу в інформаційному полі. Зокрема, перед райдержадміністрацією Чернівецької області постійно проходять пікети з осіб, що представляються працівниками «Арго». При цьому навіть неозброєним оком видно, що ці «працівники» є студентами, що навіть не орієнтуються в тому, де знаходиться завод «Арго». За інформацією МВС Чернівців ці студенти отримують до 80 грн. за страйк.

Також в день атаки на підприємство у ряді ЗМІ України з'явилися матеріали явно замовленого характеру, в яких була зроблена спроба виправдати дії рейдерів і обчорнити репутацію законних власників заводу. Особливо в цьому досягло успіху ІА «Антирейдер», виділивши для конфлікту довкола заводу цілу рубрику.

На сьогоднішній день власники «Арго» і трудовий колектив мобілізували всі ресурси на захист підприємства. Протягом декількох днів було прийнято колективне звернення у всі державні органи, яке підписали працівники заводу. Створено «Комітет захисту ТОВ «ВКТ «Арго»», головою якого був обраний Анатолій Зитинюк. 1 березня 2010 року під патронатом «Комітету захисту «Арго»» запущений сайт www.zahist-argo.com.ua, на якому відображена історія конфлікту, розміщуються документи, налагоджений зворотний зв'язок з прес-службою Комітету. 

Справка по корпоративному конфликту вокруг ООО «ПКО «Арго» (Украина, Черновицкая обл., Хотинский р-н
zahist_argo
С момента обретения Украиной статуса независимого государства, рейдерство обходило Буковину стороной. Однако так не могло продолжаться бесконечно. Первой ласточкой рейдерства в Черновицкой области можно по праву назвать попытку захвата завода "Арго", которую осуществляет известный днепропетровский "ликвидатор" Петр Шистопал и бывший хозяин банка "Украинская Финансовая Группа" Валерий Бабич. Предлагаем вашему вниманию полную справку по конфликту.

ООО - лидер по производству жестяной тары для продуктов питания (жестяные крышки «Хозяюшка») и один из наиболее крупных налогоплательщиков Черновицкой области (с. Шиловцы – 46%, с. Бочкивцы – 58%, г. Хотин – 45% общего бюджета) было основано еще в конце 80-х годов прошлого века.

Виктор Васильевич Гончар, занимавшийся предпринимательской деятельностью с 1988 года, открыл в с. Бочкивцы Хотинского района цех, который располагался в помещении бывшей газонаполнительной станции и состоял из двух прессов и станка по намотке сетки-рабицы. Уже в декабре 1992 года он вместе с братом Анатолием Васильевичем Гончаром и Филиппом Ивановичем Пержаром составили учредительный договор о создании МЧП «Арго», которое в 1993 году было реорганизовано в ООО «Производственно-коммерческое общество «Арго».
В 2000 году предприятие начало производить полиэтиленовые пакеты, а в 2001 году – викельное кольцо – резиновый уплотнитель для металлической крышки СКО. С 2003 года на современном европейском оборудовании (Litelli, LTG Mailander, Cevolani, Soudronic) налажено производство сварной жестяной тары. Сегодня предприятие экспортирует свою продукцию – жестяные банки в 24 стран мира. Среди заказчиков продукции «Арго» находятся такие известные ТМ как «Верес», «Чумак», «Агроспецпроект», «Бондюэль-Кубань» (РФ), «ЭКО» (РФ) и др. На предприятии работает более тысячи жителей Черновицкой области. Собственниками уставного фонда ООО «ПКО «Арго» являются его генеральный директор А.В. Гончар и его брат В.В. Гончар – депутат Черновицкого облсовета, глава Хотинской РГА (с 2007 года). Вместе они владеют контрольными долями уставного фонда – 66, 66%. Оставшаяся треть принадлежит Филиппу Ивановичу Пержару, который является исполнительным директором предприятия.
С 2001 года предприятие является клиентом АО «Государственный экспортно-импортный банк Украины» (далее - «Укрэксимбанк»). С 2003 года «Арго» совместно с «Укрэксимбанком» начинает первую инвестиционную программу, в рамках которой заключается ряд кредитных договоров на финансирование покупки нового оборудования и для пополнения оборотных средств. К 23 августа 2009 года общая сумма кредита приближается к ныне существующей (порядка $90 млн.) и отношения между «Укрэксимбаном» и «Арго» формализуются путем заключения генерального соглашения, договора ипотеки №7107257 целостного имущественного комплекса, а также ряда других двусторонних документов. Таким образом, к этому времени были сформированы основные обязательства компании. Впоследствии, в процессе обычной хозяйственной деятельности, заключались лишь дополнения к кредитным договорам и договору ипотеки.
С конца 2006 года с целью привлечения дополнительных оборотных средств «Арго», через 3 ЧП и 1 юридическое лицо, начинает сотрудничество с ООО КБ «Украинская Финансовая Группа» (далее – «УФГ»). «Арго» как предприятие выступало поручителем по обязательствам должников, помимо этого возврат обязательств был гарантирован учредителями «Арго» лично. На начало 2008 года максимальная сумма задолженности перед «УФГ» не превышала 70 млн. грн.

Конец лета – начало осени 2008 года

К 2008 году «Арго» стала лидером по производству жестяной банки – упаковки для консервов и сыпучих продуктов в Украине. Мощности производства превысили 550 млн. шт. жестяной тары в год. Именно этим «Арго» и привлек внимание рейдеров, которые воспользовались тем, что завод, вследствие экономического кризиса, переживал тяжелые времена и его менеджмент был уязвим. Из-за катастрофического подорожания жести на 47% в начале года и девальвации гривны осенью 2008 года, ООО «ПКО «Арго» оказалось в крайне сложной финансовой ситуации. Себестоимость продукции поднялась выше цен реализации, а процентная нагрузка по кредитам в банке выросла на 75%.

31 октября 2008 года, владельцы ООО «ПКО «Арго» вынуждены заключить с «Укрэксимбанком» дополнительный договор о передаче своих корпоративных прав в размере 100% в залог банку. Это действие было вызвано необходимостью увеличить залоговую массу в связи резким увеличением кредита компании, выраженного в гривне. Договор был нотариально заверен.
Понимая в каком положении находится предприятие, «УФГ» в лице его собственника Валерия Бабича стал требовать от владельцев завода возвращения кредита в размере 70 млн. грн, который был взят в этом финансовом учреждении 3 ЧП и 1 юридическим лицом (Мирон Надежда Ивановна, договор факторинга №135 – Ф от 7 апреля 2008 года, Шляхта Станислав Григорьевич, договор факторинга № 131 – Ф от 27 февраля 2008 года, Веренчук Иван Андреевич, договор факторинга № 132 – Ф от 28 февраля 2008 года, Рижак Михаил Васильевич, договора факторинга № 145 – Ф от 28 августа 2008 года и № 105 – Ф 24 сентября 2007 года) и был гарантирован поручительством «Арго». В начале сентября 2008 г. «Арго» погасил часть кредита в размере 15 млн. грн. Следует учесть, что кредитные средства «УФГ» были достаточно дорогими – под порядка 38% годовых. Но «Арго» было вынуждено идти на условия «УФГ», поскольку «Укрэксимбанк» не мог предоставить дополнительного финансирования в период начала резкого подорожания сырья.

Валерий Георгиевич Бабич осуществлял махинации со средствами Национального Банка, направленными на рефинансирование его «УФГ». Чтобы скрыть последствия махинаций и оградить себя от ненужных вопросов о том, насколько целевым было использование средств, он решил провести быструю ликвидацию банка. Проблема была только с заводом «Арго» – выплата по долговым обязательствам и была тем постоянным финансовым поступлением, из-за которого ликвидация могла растянуться на неопределенный срок. Получение контроля над этим активом позволило бы ему не только ускорить процесс возврата денег и, следовательно, процесса ликвидации «УФГ», а и в дальнейшем - иметь законное право на то, чтобы перепродать предприятие или пустить его на металлолом.
В период 2007-2009 г.г. Валерий Бабич проводил рисковые операции (беззалоговое кредитование, операции факторинга) под очень высокий процент, а также осуществлял финансирование строительства объектов недвижимости в США. Финансовое положение «УФГ» существенно пошатнулось с наступлением ипотечного кризиса в США.

Ноябрь 2008 года. Несмотря на то, что общая кредитная сумма была уменьшена «Арго» на 15 млн. грн., Бабичу этого было недостаточно. И он продолжал в ультимативной форме требовать немедленного возвращения средств, угрожая вмешаться в кредитные взаимоотношения «Арго» с «Укрэксимбанком» Отдавая себе отчет в том, что в случае одновременного выведения из оборота 55 млн. грн. последует остановка предприятия и его банкротство, в ходе переговоров братья Гончары заключают с В.Г. Бабичем в устной форме «джентльменское соглашение». Бабич соглашается снять свои требования о немедленном возвращении кредитных средств на протяжении 3 лет при условии их обслуживания, потребовав при этом «железных» гарантий возврата этой суммы. Этой гарантией по настоянию Бабича стало подписание Гончаром В.В. и Гончаром А.В. договоров купли-продажи принадлежащих им долей в уставном фонде «Арго», которые не должны были повлечь за собой никаких правовых последствий. Свидетельством в пользу мнимого характера сделки является то, что продажная стоимости каждой из долей – 101 млн. грн. была взята из баланса, также не было проведено нотариальное заверение и отсутствовало согласие супругов на эту сделку. Суть договоров: дать гарантии возвращения кредита (предприятие рассчитывало в самом ближайшем будущем увеличить свои финансовые показатели). Учитывая то, что с 31 октября 2008 года доли Гончаров находятся в залоге «Укрэксимбанка», Валерий Бабич датировал вышеуказанные договоры 17 октября 2008 г. Все стороны прекрасно понимали, что подписание этих документов является гарантией возвращения средств «УФГ» и не имеет каких-либо правовых последствий.

На протяжении декабря 2008 – мая 2009 ООО «ПКО «Арго» выполняло свои долговые обязательства перед «УФГ». Среднемесячный платеж – 1,8 млн. грн. Вопреки достигнутым договоренностям, в конце апреля Валерий Бабич стал требовать досрочного погашения части долга в размере 15 млн. грн., мотивируя это необходимостью погашения депозита в пользу Львовского горсовета, который истекал в конце июня 2009 года. В это же время «УФГ» получает рефинансирование НБУ.

27 мая 2009 года, несмотря на выполнение всех договоренностей и исправное погашения долга перед «УФГ», произошел первый силовой захват ООО «ПКО «Арго». Воспользовавшись тем, что генеральный директор предприятия Анатолий Гончар на тот момент находился в командировке, группа из 200 боевиков захватила завод. Обеспечивало силовой вход частное охранное предприятие, которое представляло собой «сборную солянку» из нескольких городов Украины. Так называемая «новая администрация» «Арго» предъявила извлечение из Единого государственного реестра, в котором Бабич являлся полноправным собственником 2/3 предприятия, а некто Александр Георгиевич Каленцов – генеральным директором. Как оказалось, Валерий Бабич, используя нелегитимные документы от 17 ноября 2008 года, умудрился зарегистрировать новый Устав предприятия и назначить гендиректора. Следует учесть, что Гончара В.В. лишал корпоративных прав свой же собственный подчиненный - госрегистратор. Таким образом, Валерий Бабич сформировал первичные правовые основания претендовать на корпоративные права братьев Гончаров.

27 - 29 мая 2009 года – находясь в командировке в Киеве, Анатолий Гончар осознает невозможность быстрого разблокирования ситуации правовым путем, поскольку документы, предъявляемые Бабичем, имеют видимость легитимных, а их опротестование в судебном порядке растянется на несколько месяцев. Именно этот период является пиковым в поставках продукции предприятия клиентам в РФ и Украине. Учитывая определяющую долю «Арго» на этих рынках, а также невозможность мгновенной смены поставщика продукции, создалась реальная угроза гибели всего урожая украинского зеленого горошка, а также 40% урожая в РФ, что повлекло бы за собой многомиллионные убытки и иски к «Арго», потерю деловой репутации и как следствие – банкротство компании. Анатолий Гончар немедленно вступает в переговоры с Валерием Бабичем с единственной просьбой – разблокировать работу предприятия, поскольку в ином случае победителей не будет. В ходе переговоров В. Бабич требует подписание пакета документов, которые максимально легитимизируют его в качестве собственника компании. Взамен он разблокирует завод и назначает Анатолия Гончара генеральным директором.

В итоге 29 мая 2009 года Ф. И. Пержар, А.В. Гончар и В.В. Гончар (с согласия их супруг) подписывают ряд нотариально заверенных документов, которыми усиливают позиции Бабича в качестве собственника 2/3 корпоративных прав «Арго». Новоиспеченный владелец Валерий Бабич, совместно с Филиппом Пержаром, подписывают протокол собрания учредителей «Арго», в котором Анатолий Гончар назначается Генеральным директором а также подписывается новый Устав. Одновременно боевики выводятся с территории завода. Наиболее важным документом, подписанным 29 мая 2009 года, является нотариально заверенный договор, заключенный между Валерием Бабичем и Гончарами, в котором В. Бабич обязуется безоплатно вернуть доли в уставном капитале «Арго» в случае закрытия долга «Арго» перед «УФГ» в сумме 55 млн. грн. Этот документ однозначно подтверждает фиктивность договоров купли-продажи, датированных 17 октября 2008 года. Из сложившейся ситуации видно, что Валерий Бабич использовал свое служебное положение в попытке получить корпоративные права «Арго» как физлицо.

29 мая – 2 июня 2009 года – Анатолий Гончар нормализирует работу предприятия.

2 июня 2009 года Валерием Бабичем и Филиппом Пержаром, как собственниками 100% уставного фонда ООО «ПКО «Арго», создается и регистрируется новый устав предприятия.

Июнь 2009 – Валерий Бабич, уже в новой ипостаси, продолжает осуществлять давление на братьев, чтобы они немедленно увеличили платежи в пользу «УФГ». Если же этого не произойдет, то он обещает снова сменить генерального директора и поставить под угрозу нормальную работу предприятия. Понимая, что решить вопрос с поступлениями от завода нужно как можно быстрее и любым способом, так как ликвидация «УФГ» без этого не произойдет, он вступает в переговоры с «Укрэксимбанком», предлагая погасить долг в 55 млн. грн в обмен на доли уставного фонда ООО «ПКО «Арго», которые находятся в его собственности. Тем самым, г-н Бабич представляет братьев Гончаров в качестве мошенников, которые решили продать свои доли и ему и финучреждению одновременно.

Начало июня 2009 года – прогнозируемой реакцией со стороны «Укрэксимбанка» стала подача заявления против А.В. и В.В. Гончаров в прокуратуру Черновицкой области Украины с требованием разобраться, что на самом деле происходит с заложенными банку корпоративными правами ООО «ПКО «Арго». После проведенного расследования прокуратура выносит постановление об отсутствии состава преступления в действиях Анатолия и Виктора Гончаров.

В конце июня 2009 года Анатолий Гончар понимает, что происходящее – не что иное, как попытка Валерия Бабича вывести максимум денежных средств с предприятия, не рассчитывая на его дальнейшее существования. И решает бороться с мошенником в правовом поле. В частности, он инициирует ряд судебных разбирательств с целью доказать, что Бабич не является законным собственником 2/3 долей в «Арго». В судебном порядке братья решают доказать, что договоры, датируемые 17 октября 2008 года являются мнимыми, действия госрегистратора, который опирался на эти документы при перерегистрации права собственности на доли Гончаров – незаконные, а также сделать невозможным влияние Бабича на деятельность предприятия в период судебных рассмотрений.

23 июня 2009 года в Хозяйственный суд Черновицкой области поступает иск от А.В и В.В. Гончаров против В. Бабича, на предмет признания недействительными договора купли-продажи долей уставного фонда ООО «ПКО «Арго» от 17 октября 2008 года. Выносится определение об обеспечении иска путем наложения ареста на 2/3 оспариваемых долей.

В этот же день, с целью отстранить Гончара А.В. от контроля над финансовыми потоками и перенаправить их в свою пользу, Валерий Бабич, без созыва собрания учредителей, подписывает протокол собрания, которым вводит должность Председателя общества, предоставляет ему исключительную компетенцию и назначает на эту должность своего брата. Эти действия оспариваются Гончарами в Хозсуде Черновицкой области. В результате, 26 июня по определению суда действие этого протокола приостановлено.

27 июня 2009 года братья Гончары подают иск в Черновицкий окружной административный суд с требованием признать неправомерными действия регистратора, который зарегистрировала устав, где Валерий Бабич указан как владелец 66,66% уставного фонда ООО «ПКО «Арго».

30 июня 2009 года Окружной административный суд Черновицкой области вынес определение об обеспечении иска, которым было запрещено государственному регистратору вносить изменения в госреестр относительно «Арго».

30 июля 2009 года Черновицким окружным административным судом было вынесено постановление по делу о признании действий госрегистратора и с требованием внести соответствующие изменения в госреестр.

Все определения об обеспечении исков были обжалованы Бабичем в вышестоящие инстанции.

5 сентября 2009 года в «УФГ» приходит временный администратор в лице Фатеевой Виктории Леонидовны. Валерий Бабич пытается возобновить переговоры с «Укрэксимбанком» о выплате последними долга в 55 млн. грн. в обмен на корпоративные права в ООО «ПКО «Арго». После появления временного администратора позиция Валерия Бабича меняется – ему уже все равно, что произойдет с задолженностью «Арго» перед «УФГ» и он начинает предлагать всем заинтересованным выкупить принадлежащие ему на незаконных основаниях корпоративные права «Арго», не связывая их с долгами предприятия перед «УФГ». Дополнительным поводом для шантажа были попытки «Арго» и «Укрэксимбанка» привлечь стратегического инвестора, чему противился Бабич, требуя выплатить лично ему сумму в 25 млн. грн. за корпоративные права.

10 октября 2009 года сторона Гончаров инициирует судебный процесс о признании договора от 17 октября 2008 года мнимым. Иск поступает от жены Анатолия Гончара Светланы Ивановны Гончар. Цель иска – в судебном порядке исследовать обстоятельства заключения договоров купли-продажи долей, обстоятельства получения (вернее - неполучения) оплаты по этим договорам, установление судом истины в этом отношении. 12 октября 2009 года Хотинский районный суд в лице судьи Мартынюк А.А. принимает определение об обеспечении иска, которым ограничивает возможности Бабича влиять на работу предприятия.

29 октября 2009 года Львовский апелляционный хозяйственный суд оставляет в силе обжалованное Бабичем определение Хозяйственного суда Черновицкой области от 23 июня 2009 года, которым наложен арест на оспариваемые доли в уставном фонде ООО «ПКО «Арго».
В это же время генеральный директор «Арго» Анатолий Гончар вступает в переговоры с временным администратором «УФГ» Фатеевой В.Л. с целью добиться реструктуризации долга. К концу октября все заинтересованные стороны выходят из переговоров с Валерием Бабичем, поскольку его деятельность и интересы пошли вразрез с интересами реального кредитора – «УФГ».

В ноябре 2009 года отдавая отчет в ослаблении своих позиций, Валерий Бабич общается за помощью к организованной преступной группировке, в которую входит Петр Шистопал - учредитель ООО «Национальный букмекерский клуб», больше известный как рейдер – исполнитель, успевший поработать на многие бизнес-группы. ОПГ разрабатывает план захвата предприятия и подключает свои коррупционные связи в госструктурах, в том числе в Прокуратуре, МВД и судах. Начинается давление на суды. Мошенникам удается организовать участие прокуратуры во всех судебных процессах де-юре на стороне государственного регистратора, а де-факто – на стороне Бабича.

Ноябрь - декабрь 2009 года. В рамках первого сценария рейдерского захвата основной задачей являлась отмена всех судебных решений и определений, которые налагают арест на оспариваемые доли, а также снятие ограничений на действия госрегистратора. Это необходимо для подписания Валерием Бабичем нового протокола собрания учредителей и назначения нового руководителя предприятия. Основным инструментом этого сценария является деятельность прокуратуры, а также массированное давление на суды.
Второй (запасной) сценарий захвата предполагал создание пакета документов, который был использован при попытке рейдерского захвата 22 января 2010 года.

Для этого задним числом - 28 мая 2009 года изготавливается фальшивый Протокол собрания участников, согласно которому создается и утверждается должность исполнительного директора с чрезвычайно широкими полномочиями. Этим же числом была изготовлена доверенность на имя Петра Шистопала, уполномочивавшая его на этой должности. Также были выданы доверенности на других лиц, которые участвуют в рейдерской атаке на предприятие (их фамилии мы сообщим позже). Документ был подписан Александром Каленцовым, фамилия которого была в выписке из реестра и скреплена поддельной печатью ООО «ПКО «Арго». Согласно данному документу полномочия Петра Шистопала распространяются на представительство интересов ООО «ПКО «Арго» в судах и дают ему все без исключения права, которые законодательством гарантированы истцу, ответчику, другим участникам судебного процесса, стяжателю, должнику и любому другому участнику исполнительного производства. Дата 28 мая выбрана мошенниками не случайно – они пытались нивелировать все те решения, которые принимались на настоящих Собраниях участников ООО 29 мая 2009 года, на которых ни г-на Шистопала, ни его должностей утверждено не было. Другим задним числом - 5 июля 2009 года мошенники составляют договор купли-продажи 66,66% долей уставного фонда ООО ПКО «Арго» между Валерием Бабичем и Александром Леонидовичем Бакаевым. Далее фальшивым протоколом общего собрания участников ООО ПКО «Арго» от 5 июля 2009 года были согласованы изменения в составе участников предприятия в связи с передачей долей в уставном фонде ООО ПКО «Арго» Александру Бакаеву и утвержден новый устав предприятия. При этом, из-за существования определения хозяйственного суда Черновицкой обл. которое налагало арест на долю Валерию Бабича, в Единый реестр юридических лиц Александр Бакаев, как учредитель ООО ПКО «Арго», внесен не был. В реестре отягощений арест зарегистрирован 6 июля 2009 года. Еще одним задним числом, на этот раз 5 октября 2009 года, проводится собрание участников, среди которых присутствуют Валерий Бабич и Александр Бакаев. На нем они принимают решение ввести должность главы ООО «ПКО «Арго». Ею становится Носова В.И. (Это должность отсутствует в подлинных учредительных документах предприятия).

9 декабря 2009 года, в ходе заседания Хотинского районного суда, прокурор Хотинского района Черновицкой области выступает на стороне госрегистратора и под его давлением судья А.А. Мартынюк отменяет свое же определение про обеспечение иска, которым участникам ООО «ПКО «Арго» запрещалось учитывать голос Валерия Бабича при голосованиях. Одним из проявлений прокурорского давления на судью А.А. Мартынюк стало представление в Высший Совет Юстиции с требованием отстранить его от должности.

14 декабря 2009 года «Арго» в лице генерального директора Анатолия Гончара и КБ «УФГ» в лице советника временного администратора Виктории Фатеевой - Рябова Олега Анатолиевича подписывают договор о реструктуризации долга в 55 млн. грн. Этим договором все долги 3 ЧП и 1 юрлица «Арго» принимает на себя, то есть из опосредованного должника, ООО становится фактическим (до подписания этого договора долг перед «УФГ» выплачивали его непосредственные должники, а после подписания долги перед «УФГ» начинает погашать непосредственно «Арго»).

В конце декабря 2009 года Генеральная прокуратура возбуждает против судьи Мартынюк А.А. уголовное дело. Инициируются служебные расследования в отношении судей по линии административного суда, которые выносили решение в пользу настоящих собственников «Арго».
В это же время по поручению Генеральной прокуратуры Украины прокуратура Черновицкой области отменяет отказное постановление по старому июньскому заявлению «Укрэксимбанка» и требует его предоставить на проверку в Киев.
С целью отмены решения Львовского апелляционного хозяйственного суда от 29 октября 2009 года (арест оспариваемых долей) Генеральная прокуратура от своего имени подает кассационный иск в Высший хозяйственный суд Украины.

Законные собственники ООО «ПКО «Арго» написали в Генеральную прокуратуру 3 письма, в которых требуют защищать интересы не регистратора, а государственного банка (имеется ввиду «Укрэксимбанк»).

16 декабря 2009 года был подан иск кипрской компании «Капиталфолс Лимитед», ответчиком по которому выступал г-н Бакаев. Согласно исковому заявлению, г-на Бакаев задолжал этой фирме по векселю серии АА № 1242572 200 млн. грн. Ссылаясь на ст. 149 Гражданского Кодекса Украины и ст. 57 Закона «О хозяйственных обществах» представители «Капиталфолс» в иске выдвигают требования взыскать с г-на Бакаева эти деньги. А так как денег у него нет, то в качестве погашения долга киприоты согласны принять "принадлежащие" Бакаеву доли «Арго» на сумму 200 млн. грн., что соответствует 66,66% уставного фонда

22 декабря 2009 года Кировский районный суд г. Днепропетровска в лице судьи О. В. Ходасевич вынес определение об обеспечении иска от 16 декабря 2009 года путем наложения ареста на единый имущественный комплекс «Арго».

29 декабря 2009 года определением Кировского районного суда г. Днепропетровска утверждено мировое соглашение от 28 декабря 2009 г., составленное между «Капиталфолс Лимитед», Александром Бакаевым, Валерием Бабичем и ООО «ПКО «Арго», а производство по делу было закрыто. От имени ООО «ПКО «Арго» соглашение подписывал Петр Шистопал, который действовал на основании доверенности от 28 мая 2009 года, заверенной поддельной печатью. Учитывая то, что в Едином реестре юридических лиц и физических лиц - предпринимателей Александр Бакаев не был зарегистрирован как учредитель ООО «ПКО «Арго», на помощь пришел Валерий Бабич, который в этом реестре обозначен как держатель 66, 66% долей уставного фонда. При этом он утверждает, что действительно продал свои доли г-ну Бакаеву, но совершенно «забыл», что они находятся под арестом.

5 января 2010 года Национальный Банк Украины ликвидирует «УФГ». Но ООО «ПКО «Арго» продолжает выплачивать туда деньги. Поэтому процесс ликвидации не может быть завершен быстро, что напрямую противоречит интересам Валерия Бабича. Только теперь «Арго», согласно утвержденному 14 декабря графику, выплачивает деньги напрямую банку, минуя интересы г-на Бабича.

8 января 2010 года Носова В.И. принимает решение о том, Анатолий Гончар плохо справляется с работой и назначает проверку. До появления результатов проверки его необходимо отстранить от исполнения обязанностей на неизвестный срок, а вместо этого его обязанности возложить на исполнительного директора Петра Шистопала.

18 января 2010 года от «Капиталфолс Лимитед» в подразделение по принудительному исполнению решений ОГИС ГУЮ в Днепропетровской обл. (ППИР) пришло заявление об открытии исполнительного производства по принудительному исполнению постановления Кировского районного суда г. Днепропетровска об про удовлетворении иска путем ареста имущества Александра Бакаева и ООО «ПКО «Арго». В тот же день старшим государственным исполнителем Саване Сани Мамадаевичем было вынесено постановление об открытии исполнительного производства.

18 января 2010 года законное руководство «Арго» узнает из реестра отягощений о том, что на единый имущественный комплекс предприятия наложен арест днепропетровской исполнительной службой старшим судебным исполнителем Саване С.М. На следующий день представитель «Арго» обращается в государственную исполнительную службу с требованием ознакомиться с материалами исполнительного производства, поскольку руководству предприятия ничего не было известно о существовании у них какой-либо задолженности, которая могла бы стать основанием для наложения ареста на имущественный комплекс, Судебный исполнитель Саване С.М. отказал в предоставлении любой информации и посоветовал представителю «Арго» прийти в следующий понедельник (25 января), мотивируя это тем, что приемные дни по понедельникам.

22 января 2010 года более 60 людей в камуфляже без опознавательных знаков в сопровождении государственного исполнителя ОГИС Сани Саване совершили нападение на завод, расправились с его охраной, захватили офисные, производственные и складские помещения, и начали описывать имущество. Успокоить злоумышленников около полуночи смогли только работники подразделения «Беркут» Черновицкой области, которые прибыли на место события по вызову законных владельцев «Арго». Сотрудники «Беркута» вывели за пределы ООО «ПКО «АРГО» «исполнительного директора» Петра Шистопала, представителей неопознанного охранного агентства и других лиц. Тем самым попытка силового захвата была предотвращена. В попытке силового захвата принимали также участие сотрудники ИА «Антирейдер», в частности - Сергей Коломиец, журналист ИА. Информация о рейдерской атаке, в трактовке, выгодной мошенникам, ежедневно публикуется на интернет – ресурсе ИА «Антирейдер». По сообщению начальника Черновицкой областной милиции полковника В.Г. Билоуса, большинство нападавших были ранее судимы, некоторые находились под подпиской о невыезде.

25 января 2010 года выдворенный с предприятия Петр Шистопал обратился за помощью в прокуратуру и к министру МВД Юрию Луценко. В его официальном заявлении он просит дать правовую оценку действиям «Беркута» в Черновицкой области.

27 января 2010 года подана жалоба в прокуратуру Днепропетровской обл. на действия государственного исполнителя Сани Саване, который 22 января, с нарушением ряда процессуальных норм, совершил принудительное исполнительное производство.

29 января 2010 года заместитель прокурора Черновицкой области М.М. Савин вынес постановление о возбуждении уголовного дела против роты милиции особого назначения «Беркут», которое 22 января не допустило силовой захват ООО «ПКО «Арго».

В январе 2010 года подана апелляционная жалоба недовольной кипрской компании «Капиталфолс Лимитед» на определение Кировского районного суда г. Днепропетровска о снятии ареста с целостно имущественного комплекса ООО «ПКО «Арго», целью которой было усложнение оспаривания решений Кировского суда законными представителями ООО в апелляционном порядке. Судебные разбирательства по этому делу проходили без участия законных собственников "Арго".

В январе 2010 года мошенники инициировали дополнительную проверку Генеральной прокуратурой Украины действий Анатолия и Виктора Гончаров и 28 января 2010 Генеральная прокуратура Украины возбудила в отношении последних уголовное дело по факту предоставления заведомо неправдивой информации банку с целью получения кредита с признаками преступления предусмотренного ч.1 ст.222 УК Украины, а также по факту подделки договоров залога с целью их дальнейшего использования, по предварительному сговору группой лиц, с признаками преступления, предусмотренного ч.2 ст. 358 УК Украины.

25 января 2010 года ООО «ПКО «Арго» и «Укрэксимбанк» подали иск в Хозяйственный суд Черновицкой области о признании недействительными ряда документов, на основании которых Петр Шистопал считает себя законным руководителем предприятия. В этот же день принято определение об обеспечении иска, которым приостановлено действие всех документов, которыми оперирует Шистопал.

27 января 2019 года прокуратура Черновицкой области выдала предписание, которым сотрудникам правоохранительных органов запрещается препятствовать Петру Шистопалу в ведении хозяйственной деятельности, которое через 2 дня было отменено.

27 января 2010 года «Арго» и «Укрэксимбанк» подали иск в Черновицкий окружной административный суд об отмене документов, принятых в ходе исполнительного производства судебным исполнителем Саване С.М.

29 января 2010 года вынесено определение об истребовании материалов исполнительного производства и запрете осуществлять Саване действия в рамках исполнительного производства по отношению к «Арго».

В начале февраля 2010 года «Арго» и «Укрэксимбанком» направили иски в Апелляционный суд Днепропетровской области об отмене определения Кировского суда г. Днепропетровска от 29 января 2009 года об утверждении мирового соглашения..

10 февраля 2010 года из реестра судебных решений стало известно, что используя сфабрикованные 22 января 2010 года документы, группа Шистопала сформировала новый пакет рейдерской документации. Цель этих документов – установить физический контроль над предприятием, а именно - «Арго» в лице Шистопала а также некая фирма «МЕТМАШ-КРБ» подают встречные иски в Юго-восточном региональном третейском суде с требованием запретить любым третьим лицам препятствовать им распоряжаться описанным судебным исполнителем Саване имуществом «Арго». Решение третейского суда датирована 26 января 2010 года. Уже 29 января 2010 года Хозяйственный суд Днепропетровской области в лице судьи Липинского О.В. выносит определение и три приказа, которыми легитимизирует решение третейского суда и запрещает кому бы то ни было препятствовать Шистопалу и «МЕТМАШ-КРБ» в прохождении на территорию предприятия.

Начиная с 30 января судебный исполнитель С.М. Саване периодически присылает письменные уведомления в правоохранительные органы Черновицкой области с требованием предоставления ему силовой поддержки для обеспечения прохождения Шистопала и представителя «МЕТМАШ-КРБ» на территорию завода.

Рейдеры ведут активную работу в информационном поле. В частности, перед райгосадсинистрацией Черновецкой области постоянно проходят пикеты из лиц, представляющихся работниками «Арго». При этом даже невооруженным взглядом видно, что эти «работники» являются студентами, даже не ориентирующиеся в том, где находится завод «Арго». По информации МВД Черновцов эти студенты получают до 80 грн. за забастовку.

Также в день атаки на предприятия в ряде СМИ Украины появились материалы явно заказного характера, в которых была предпринята попытка оправдать действия рейдеров и очернить репутацию законных собственников завода. Особо в этом преуспел ИА «Антирейдер», выделив для конфликта вокруг завода целую рубрику.

На сегодняшний день собственники "Арго" и трудовой коллектив мобилизировали все ресурсы на защиту предприятия. В течение нескольких дней было принято коллективное обращение во все государственные органы, которое подписали работники завода. Создан «Комитет защиты ООО «ПКО «Арго»», председателем которого был избран Анатолий Зитинюк. 1 марта 2010 года под патронатом «Комитета защиты «Арго»» запущен сайт www.zahist-argo.com.ua, на котором отображена история конфликта, размещаются документы, налажена обратная связь с пресс-службой Комитета. 

Рейдерство знову в силі?
zahist_argo

Компанія «Арго» - одне з кращих підприємств Буковини. Заснована понад 10 років тому, вона налагодила на сучасному європейському обладнанні виробництво металевої тари для харчових продуктів і стала основним виробником цієї продукції в Україні. Немало контрактів підписано і з європейськими партнерами, які визнали «Арго» одним з кращих партнерів на цьому ринку (у країни ЄС експортується майже третина продукції). Вже у 2008 р. продажі компанії перевищили 500 млн грн. Підприємство забезпечує 60 % потреб ринку тари України, а за окремими позиціями і 80%. Тут працює майже тисячу працівників. Зараз компанія – найбільша в Україні серед підприємств такого профілю і п’ята в Європі. Продукцію експортують в 15 країн, цілісний виробничий комплекс коштує понад 900 млн. грн. Серед клієнтів – відомі виробники «Чумак», «Верес» та ін., компанія забезпечує упаковкою програми ЄС з випуску консервації для соціально незахищеного населення та для військ НАТО. Та нині в успішного підприємства проблеми.У корпоративному конфлікті – дві сторони: брати Гончарі як його засновники і власники і виконавчий директор П.Шистопал. Кожен має свою версію того, що сталося. Анатолій Гончар пояснює, що через подорожчання бляхи на початку 2008-го та девальвації гривні «Арго» опинилося в складній фінансовій ситуації, собівартість продукції виявилася вищою від ціни реалізації. Важким тягарем стали виплати за взятим на розвиток підприємства кредитом в «Укрексімбанку» (зросли на 75 %). Збитки склали 170 млн. грн. У цій ситуації керівництво банку «Українська фінансова група-ТОВ» почало вимагати повернення кредиту. Одночасне виведення 55 млн. грн. з обігового капіталу могло викликати зупинку підприємства. Тому власники «Арго» підписали документи про уступку часток на користь голови правління банку УФГ В.Бабича для надання додаткових гарантій виконання боргових зобов’язань. Підписання не мало потягнути за собою жодних правових наслідків, оскільки йшлося не про продаж часток, а отримання банком додаткових гарантій повернення коштів. Тобто борг реструктуризували та за короткий період часу сплатили вже більше 1 млн. грн. Та В.Бабич вступив у змову із групою дніпропетровських рейдерів, щоб захопити підприємство. У січні група осіб (приблизно 60 людей) у камуфляжі напала на охорону, захопила територію заводу та адміністративну будівлю «Арго». Це нагадувало рейдерську атаку: маски, бити, металеві прути, травматична зброя, глушилки для мобільного зв’язку. На підприємстві опинилися державний виконавець із Дніпропетровська й новий виконавчий директор «Арго» Петро Шистопал з групою підтримки. Держвиконавець мав стягнути з майна «Арго» 200 млн грн, а пан Шистопал – вивести кошти на користь третіх осіб.

Петро Шистопал натомість заявив, що брти Гончарі продали cвою долю – 66,66 % акцій за 202 млн. грн., але не хотіли визнати цього факту і не пускали на підприємство власника В.Бабича, Шестопал повідомив, що вони через кілька днів після цього віддали свої вже продані долі в заставу банку.

Лише суд може вирішити правомірність власницьких прав і розв’язати конфлікт, який тягнеться вже не один місяць. Та, мабуть, одним судом не обійдеться – справа може розтягнутись надовго. Наразі брати Гончарі звинувачені у незаконних діях. Розділилися у своїх позиціях і працівники підприємства. Дійшло до мітингів у місті. Проблематична ситуація навколо «Арго» зачіпає й інтереси «Укрексімбанку». Учора під час прес-конференції начальник обласного управління НБУ Богдан Ковч повідомив, що через проблеми із власністю, які виникли на «Арго», банк теж став заручником ситуації: «Власникам підприємства 100 млн. дол. треба повертати, а тут приходять і забирають виробництво. Вважаю, потрібно й правоохоронним структурам втрутитися в цю ситуацію. Якщо були договірні відносини між «Арго» і банком «УФГ», значить, їх треба виконувати. …все майно «Арго» заставлено в банку. Потрібно захищати інтереси «Укрексімбанку», тому що це державний банк. Це гроші держави, наші з вами гроші, які вкладені в «Арго» – 100 млн. дол. Якщо майно «Арго» перебуває в Єдиному державному реєстрі заставного майна і якщо це майно вивільнили незаконно, треба карати за такі речі».

Хвилюються й робітники, яким потрібно утримувати родини. Районна влада, для якої відрахування з «Арго» становили 80 % місцевого бюджету, теж задумалася, як і обласна, для якої це 8,9 % від усієї промислової продукції області. Поки що підприємство працює (правда, підступи до нього перекриті фурами, а на прохідній постійно чергує озброєна міліцейська охорона). Але через нестабільну ситуацію дехто навіть думає, чи не доведеться покидати сім’ї та їхати за кордон в пошуках роботи. Не стихають й чутки, що в області в готелях і гуртожитках знаходяться майже 100 рейдерів…

Автор статьи: Люба Василик


RT.KORR УКРАИНА

З історією захоплення «Арго» ви можете ознайомитися тут:
українською: www.zahist-argo.com.ua/seizure
русский: www.zahist-argo.com.ua/node/18

Народный депутат - помощник рейдера?
zahist_argo
Рейдерская история № 1 в 2010 году - захват Хотинского ТзОВ "ВКТ "АРГО", после несостоявшегося силового варианта получит логичное завершение в субботу. Предприятие перейдёт в руки якобы законных владельцев с помощью народных депутатов Украины. Именно такую информацию Ваш покорный слуга получил от "штурмующей" стороны. Бритоголовый сторонник отъёма чужих денег сравнительно "законным путём" по секрету поведал - "брат, нам менты пофиг, в субботу мы зайдём внутрь с помощью наших пацанов из Верховной Рады, с ними еще 150 бритоголовых экспроприаторов из Киева подтягивается".Коллектив предприятия от случившегося в шоке. В глазах работников немой вопрос - "в субботу прольётся кровь?". Не менее они удивлены заявлениями ряда народных депутатов о поддержке рейдеров. Захват предприятия по подложным документам и неправомерным решениям уже поддержали парламентарии Григорий Омельченко и Евгений Добряк. И если главный "антикоррупционер" просто возмущался в стенах Верховной Рады, то Евгений Дмитриевич направил официальный запрос генеральному прокурору Александру Медведько о неправомерности привлечения бойцов спецподразделения "Беркут" к мирному разрешению ситуации.

Суббота на ТзОВ "ВКТ "АРГО" является рабочим днём. Пользуясь неприкосновенностью народные избранники смогут провести на территорию предприятия около 150 оголтелых боевиков и с их помощью усадить в директорское кресло своего "зиц-председателя". В таком случае предприятие обеспечивающее работой большинство населения небольшого городка Хотин за долги отойдёт кипрской компании "Капиталфорс Лимитед". Как результат - работники предприятия, благодаря действиям народных депутатов, останутся без средств для существования. Понесёт убыток и крупнейший государственный банк, предоставивший предприятию крупный кредит - заставить новых владельцев вернуть прежний долг - фантастика.

Что ж это получается? Неужели народный депутат не "слуга народа", а помощник рейдера? В ужасное время мы живём - не дай Бог прольётся кровь....

Николай Журавлёв


Не секрет

З історією захоплення «Арго» ви можете ознайомитися тут:
українською: www.zahist-argo.com.ua/seizure
русский: www.zahist-argo.com.ua/node/18

 

Працівники “Арго” бояться позбутися роботи
zahist_argo

Підприємство “Арго” з Хотина спеціалізується на виробництві тари для консервної промисловості. Його продукція – жерстяні банки для консервованого гороху, кукурудзи, ікри тощо та кришки для консервації – цілком забезпечує потреби переробної промисловості України (на ній, зокрема, “зав’язано” такі потужні фірми, як “Верес”, “Чумак”, ін.), а третина її йде на експорт – у Росію, країни Східної Європи. Оснащене за останнім словом техніки підприємство є найпотужнішим вітчизняним виробником тари, воно дає роботу тисячі працівників Чернівецької, Тернопільської, Хмельницької та Вінницької областей та навіть громадяни Румунії, які працюють на заводі за контрактом. Незважаючи на кризу, підприємство не зупинилося, однак минулого тижня його роботу було паралізовано з іншої причини. Розгорівся конфлікт щодо питання власності на завод. Крім старого власника, свої права на його майно заявив новий, в руках якого, за офіційною версію, опинилися продані попередником контрольні активи.

Протистояння, в яке для недопущення кровопролиття було залучено бійців спецпідрозділів, триває другий тиждень. Заручниками ситуації опинився тисячний колектив “Арго”.

Володимир Бойчук, оператор:
– Кожен з нас переживає, чи не позбудемося роботи і можливості заробити копійку для сім’ї. Нас заспокоюють, що немає значення, який власник буде на підприємстві. Та на власному досвіді знаю, що може бути по-всякому. Колись працював на цукрозаводі у Зарожанах. Внаслідок рейдерських атак там змінився власник, але людей заспокоювали солодкими обіцянками. Проте судова тяганина між власниками затяглася на роки. Завод зупинився, а ми залишилися без роботи. Після цього два роки працював у Росії і дуже зрадів можливості одержати роботу вдома, бо сам я з Хотинщини. Куди нам всім подітися, якщо тепер зникне “Арго”? Знову їхати у світи?!

Юлія Гніденко, адмінпрацівник:
– На підприємстві чимало людей, які працюють з часу його заснування. Вклали у нього свою працю, майже два десятки років життя. Прикро, щоб все в один день зруйнували. Зараз дуже складно знайти роботу, особливо – на селі.
Обстоюючи своє право на працю, представники колективу “Арго” мали зустріч із прокурором області, звернулися до обласної влади.

Офіційний коментар

Віктор Павлюк,
перший заступник голови Чернівецької облдержадміністрації
Влада області не має законодавчих підстав втручатися у цей суто господарський конфлікт. Однак за зверненням колективу було проведено спеціальну робочу нараду. На неї запросили обидві сторони, одна з яких запрошення чомусь проігнорувала. Учасникам конфлікту висловили зацікавленість влади у тому, щоб на заводі не відбулося силового протистояння, та щоб воно у будь-якому разі обов’язково збереглося як виробниче підприємство, позаяк – це і робочі місця, і відрахування у бюджет. Адже, на жаль, відомі приклади, коли підприємства зникали, знищені зацікавленими конкурентами. Та на сьогодні головним нашим завданням було ввести конфлікт у русло юридичного розгляду. За останньою інформацією, цього наразі досягнуто.

Анна ГАРГАЛЯ gargalia@mail.ru

vidido.ua



З історією захоплення «Арго» ви можете ознайомитися тут:
українською: www.zahist-argo.com.ua/seizure
русский: www.zahist-argo.com.ua/node/18

 

30 січня з 07:00 по 16:00 відбувся мітинг трудового колективу ТзОВ ВКТ Арго
zahist_argo
На мітингу було одноголосно підтримано:
1. Звернення трудового колективу ТзОВ “ВКТ “АРГО” до президента україни ЮЩЕНКО В.А. та кандидатів у президенти України ТИМОШЕНКО Ю.В. І ЯНУКОВИЧА В.Ф.
2. РЕЗОЛЮЦІЯ ЗБОРІВ ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ ТзОВ “ВКТ “АРГО” ВІД 30.01.10РЕЗОЛЮЦІЯ
ЗБОРІВ ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ ТзОВ “ВКТ “АРГО” ВІД 30.01.10

м.Хотин, 30 січня 2010 року


Заслухавши інформацію від Генерального директора ТзОВ “ВКТ “Арго” Гончара А.В., повідомлення та виступи працівників трудового колективу, Збори трудового колективу ТзОВ “ВКТ “АРГО” вирішили:
Для здійснення фізичного захисту підприємства та унеможливлення його захоплення, продовжувати мітинг на території підприємства до вирішення питання про надання державної охорони.
З метою отримання чіткої інформації про позицію влади та правоохоронних органів стосовно рейдерського захоплення, запросити Главу Чернівецької облдержадміністрації, Начальника УМВС України в Чернівецькій області та Прокурора Чернівецької області прибути на Збори трудового колективу підприємства.
Голові комітету захисту АРГО Зитинюку А.Ю. та Генеральному директору АРГО Гончару А.В. довести цю інформацію до владних та правоохоронних органів області.
Звернутися до Голови Чернівецької обласної ради та керівників фракцій із питання ініціювання скликання позачергової сесії обласної ради для розгляду цього питання.
Голові комітету захисту АРГО Зитинюку А.Ю. та Генеральному директору АРГО Гончару А.В. підготувати проект Звернення трудового колективу ТзОВ “ВКТ “АРГО” до Президента України, кандидатів у Президенти України та до засобів масової інформації з приводу унеможливлення спроб свавільного захоплення підприємства та притягнення до відповідальності представників рейдерської групи Бабича-Саване-Шистопала.

За дорученням трудового колективу ТзОВ “ВКТ “АРГО”

Голова комітету захисту АРГО
Зитинюк А.Ю.

Генеральний директор ТзОВ “ВКТ “АРГО”
Гончар А.В.

Жесть по кипрскому векселю
zahist_argo

История силового захвата черновицкого предприятия ООО «Производственно-коммерческое общество «Арго», которая сейчас в самом разгаре, — классика жанра с полным «джентльменским» набором: поддельные мокрые печати на сомнительных документах, споры о корпоративных правах, ворвавшаяся на территорию фирмы «группа поддержки» с металлическими прутьями и глушилками мобильной связи, оперативно прибывший на место происшествия «Беркут» и даже кипрская компания в придачу с векселем на сотни миллионов гривень …По мнению генерального директора «Арго» Анатолия Гончара, в случае реализации рейдерской схемы с производственной карты страны может исчезнуть не только оснащенное самым современным оборудованием предприятие, завоевавшее лидирующие позиции в сегменте производства металлической тары для пищевых продуктов, но и отрасль в целом. 

— В конце рабочего дня 22 января 60 человек в камуфляжах ворвались на территорию завода и, причинив тяжкие телесные повреждения нашим охранникам, захватили административный корпус, — рассказывает Анатолий Гончар. — Такая «техническая» поддержка позволила зайти на фирму государственному исполнителю из Днепропетровска и так называемому исполнительному директору «Арго», чтобы начать действия по взысканию имущества предприятия на 200 миллионов гривень и с корыстной целью вывести его материальные активы в пользу третьих лиц.
Сложно сказать, как бы развернулись события, если бы не наш основной партнер — Укрсимбанк, от которого мы получили кредит — 90 миллионов долларов под имущественный залог по договорам ипотеки. Поскольку были затронуты прямые интересы государственного банка, он оперативно вмешался в ситуацию, не в последнюю очередь благодаря чему вызванное спецподразделение МВД быстро восстановило порядок на территории завода. Сейчас он работает в нормальном режиме, контрактные обязательства выполняются в полном объеме.
— Подобным инцидентам, как правило, предшествуют корпоративные споры с привлечением судов…
— Конечно, конфликт начался не сегодня и даже не вчера. Это вообще второй по счету за последние 8 месяцев силовой захват предприятия. Истоки следует искать в 2006 году, когда мы начали сотрудничать с коммерческим банком «Украинская финансовая группа», взяв у него кредит для развития производства.
В 2008-м на наш бизнес негативно повлияло сразу два фактора — стремительное подорожание жести (на 47%) и девальвация гривни. В результате себестоимость продукции стала выше цен реализации, а нагрузка по банковским кредитам выросла на 75%. Мы оказались в очень сложной финансовой ситуации.

Справка «УТГ»
ООО «ПКО «Арго» (Хотинский р-н, Черновицкая обл.) создано в 1993 г. Сейчас это крупнейшее в Украине и пятое в Европе предприятие по рейтингу в сфере производства металлической тары для пищевых продуктов. Обеспечивает 60% нужд отечественного рынка в этом сегменте, а по отдельным позициям — более 90%.
В 2008 году продажи компании превысили 500 млн грн. Производственные мощности — 550 млн штук жестяной тары в год.
Треть продукции предприятие экспортирует в страны СНГ и Восточной Европы. Сотрудничает с известными транснациональными компаниями на рынке пищевых продуктов.


И в это время руководство УФГ стало требовать от нас возврата долга — всего и сразу. Вывести 55 миллионов гривень из оборотного капитала мы объективно не могли. Это означало срыв всех контрактов, которых мы добивались долгие годы, остановку производства, если не вообще его полный крах. Пострадало бы не только наше предприятие. Невыполнение условий поставок продукции «Арго» ставило под удар производителей пищевых продуктов как Украины, так и стран СНГ и Европы, с которыми мы сотрудничаем.
Чтобы не сорвать производственный цикл и контракты (что непременно повлекло бы многочисленные судебные иски), с УФГ было подписано соглашение о реструктуризации долга, которое мы четко выполняем. Вопрос, вроде, был исчерпан. Однако 27 мая прошлого года свыше 150 лиц опять же в камуфляжной форме полностью заблокировали предприятие с требованием подписать ряд документов, усиливающих позицию конкретного физического лица — главы правления коммерческого банка — в корпоративных правах нашей компании с уступкой 66% уставного фонда.
Другого выхода, как выполнить эти условия и не допустить срыва поставок продукции, у нас тогда просто не было. Дело даже не в том, что подписывать документы пришлось под серьезным давлением. Это соглашение не могло повлечь за собой никаких правовых последствий, поскольку его цель была не в продаже долей предприятия, а в предоставлении дополнительных гарантий коммерческому банку относительно выполнения долговых обязательств. При этом правовой статус компании не изменился, что подтверждает Государственный реестр предприятий.
Разблокировав таким образом необычайно сложную для нас ситуацию и запустив приостановленное производство, в том числе и отгрузку продукции, мы решили все же получить правовую оценку статуса корпоративных прав собственников «Арго». 30 июля прошлого года Черновицкий окружной административный суд признал неправомерными действия государственного регистратора Хотинской райгосадминистрации, связанные с регистрацией изменений к уставным документам фирмы «Арго» относительно вступления одного из руководителей УФГ в состав участников ООО с долей 66,66% в уставном капитале. Спор перешел в судебную плоскость и должен был быть разрешен решением суда по сути вопроса. До принятия такого решения какие-либо операции с долями считались незаконными.

В нормальном режиме

— Если все финансовые обязательства улажены, а вопрос о корпоративных правах находится в судах, то в чем же причина нынешнего конфликта? И что это за «третьи лица», о которых вы упоминали?
— Суть в том, что уступленные нами и оспариваемые сейчас в судебных органах 66% долей капитала компании, арестованные до принятия окончательного судебного решения, были проданы некоему гражданину из Днепропетровска.
Через полгода после этой сделки оказалось, что этот покупатель задолжал одной кипрской компании ни много ни мало — 200 миллионов гривень. Но поскольку денег нет, должник решил рассчитаться якобы принадлежащими ему долями. Хотя, согласно данным Единого реестра юридических и физических лиц, он не имеет ни малейшего отношения к ООО «Арго». Кипрская фирма приняла предложение. В результате 22 декабря прошлого года один из районных судов Днепропетровска в полном объеме удовлетворил иск «киприотов» оплатить их вексель на обозначенную сумму имуществом компании «Арго», которая вдруг стала их должником, и наложил арест на ее единый имущественный комплекс.
Следующим шагом в реализации рейдерской схемы по захвату предприятия стала регистрация 12 января в г. Хотин Черновицкой области ООО «Хотинский завод металлической тары». Скорее всего, на него и планируют оформить теперь имущество «Арго».
— Анатолий Васильевич, ваши переживания за судьбу предприятия, которое вы отстраивали с нуля и выводите чуть ли не в мировые лидеры, вполне понятны, как и необходимость придерживаться буквы закона в любых бизнес-операциях. Но кто сказал, что завод порежут на металлолом? Возможно, тот, кто стоит за этим, как вы говорите, рейдерским захватом, собирается его не менее успешно развивать?
— Каким образом может развиваться предприятие при конфликте между государственным банком, который держит в залоге имущественный комплекс, и «новыми» хозяевами, желающими установить над этим комплексом контроль? Не думаю, что банк будет спокойно смотреть, как его обворовывают на 90 миллионов долларов. Тем более, что не так давно назначенный этой рейдерской группировкой (иначе не назовешь) по сомнительным документам «исполнительный директор предприятия» за последние несколько лет ликвидировал в стране больше десятка фирм, о чем можно легко узнать из доступных информационных источников...
Я отдал «Арго» почти 20 лет жизни. Не буду рассказывать, с какими трудностями приходилось сталкиваться. Производственники, которые создавали бизнес собственным умом и мозольным трудом, меня поймут. В отличие от тех, кто при помощи коррупционного ресурса живет с захвата и распродажи не ими созданных производственных активов.
Мы всегда работали и работаем в правовом поле и не собираемся стать жертвой рейдеров. В конце концов, есть ответственность перед более чем тысячным коллективом компании «Арго». Поэтому мы обратились в судебные органы с рядом исков, в частности, о недопустимости незаконного присвоения имущества предприятия, в правоохранительные и государственные органы с просьбой принять соответствующие меры правового реагирования на инцидент с привлечением его фигурантов к уголовной ответственности.
Но отвести угрозу от завода и дать отпор рейдерам, которые «одалживают» один у другого по 200 миллионов и при этом хотят, чтобы расплачивались за них другие, — только полдела. Необходимо покончить с рейдерством — этим позорным для цивилизованного общества злом — раз и навсегда.

Автор: Светлана ИСАЧЕНКО


Техническая газета



З історією захоплення «Арго» ви можете ознайомитися тут:
українською: www.zahist-argo.com.ua/seizure
русский: www.zahist-argo.com.ua/node/18

Укрэксимбанк заявляет о предотвращении рейдерского захвата "Арго"
zahist_argo
Входящий в группу крупнейших Государственный экспортно-импортный банк заявляет о предотвращении рейдерского захвата производственно-коммерческого общества "Арго" (Хотин, Черновицкая область) и благодарит за это управление Министерства внутренних дел в Черновицкой области. Об этом говорится в сообщении банка.

Согласно сообщению, 22 января 2010 года сотрудники милиции остановили захват предприятия "Арго" и освободили его работников, которые силой удерживались рейдерами на территории завода.

"АО "Укрэксимбанк" выражает искреннюю благодарность руководству и работникам управления МВД Украины в Черновицкой области, которые приняли немедленные меры по предотвращению нарушения законных прав украинского предприятия и нанесение убытков государству в лице АО "Укрэксимбанк", - говорится в сообщении.

Укрэксимбанк отмечает, что любые вопросы о корпоративных правах компании "Арго" между ее владельцами должны решаться исключительно в рамках правового поля с соблюдением действующего законодательства, а попытки их силового решения одной из сторон квалифицируются как проявление рейдерства.

Как сообщало агентство, имущественные и корпоративные права ООО "Арго" являются предметом залога в Укрэксимбанке.

25 января Укрэксимбанк выражал свою обеспокоенность попытками силового захвата имущественных и корпоративных прав "АРГО"

Генеральный директор производственно-коммерческого общества "Арго" Анатолий Гончар заявлял 25 января о силовом захвате предприятия неизвестными.

Компания "Арго" зарегистрирована в 1999 году и занимается производством упаковки из легких металлов, тары из пластмасс.

По состоянию на 1 января активы банка составили 57 196,9 млн. гривен, кредиты и задолженность клиентов - 48 308,7 млн. гривен, собственный капитал - 10 869,4 млн. гривен.

За 2009 год банк получил чистую прибыль 21,124 млн. гривен.

100% акций ПАО "Укрэксимбанк" находится в государственной собственности.

Finance.ua



З історією захоплення «Арго» ви можете ознайомитися тут:
українською: www.zahist-argo.com.ua/seizure
русский: www.zahist-argo.com.ua/node/18

 

?

Log in

No account? Create an account